Переказ сюжету скорочено
Українська народна казка «Лисичка з качалочкою» — це кумедна історія про лисичку, яка своєю хитрістю виманює у людей курочку, гусочку, а потім і дівчинку. Але обман не проходить дарма. Казка вчить дітей, що правда й чесність — найкраща дорога.
Повний текст
Ішла лисичка дорогою та знайшла качалочку, підняла та пішла далі. Прийшла в село і стукає в хатинку.
— Стук-стук-стук!
— Хто там?
— Я лисичка-сестричка, пустіть заночувати.
— У нас і без тебе тісно.
— Та я вже якось прилаштуюся, сама ляжу на ослінчику, хвостик підгорну, а качалочку під припічок.
Її впустили. Удосвіта лисичка встала, спалила свою качалочку, а потім і запитує:
— А де ж моя качалочка? Віддайте мені за неї курочку!
Хазяїн, що вдієш, віддав їй за качалочку курочку.
Іде лисичка і співає:
— Лисичка дорогою йшла, качалочку знайшла. І за качалочку має курочку.
Прийшла в друге село, попросилася заночувати.
— У нас і без тебе тісно.
— Та я б якось прилаштувалася.
Її впустили. Лисичка лягла на ослоні, хвостика згорнула, а курку під припічок.
Удосвіта лиска встала, курочку з’їла, а відтак і каже:
— Ой, а де ж моя курочка? Давайте за неї гусочку!
Що тут вдієш? Довелося хазяїну віддати за курочку гусочку.
Іде лисичка і приспівує:
— Лисичка дорогою йшла, качалочку знайшла, і за качалочку має курочку, а за курочку має гусочку.
Дісталася надвечір у третє село.
— Стук-стук-стук!
— Хто там?
— Я лисичка-сестричка, пустіть заночувати.
— У нас і без тебе тісно.
— Та я вже якось прилаштуюся.
Пустили лиску. Ось вона вмостилася на ослоні, хвостик згорнула, а гусочку під припічком сховала.
Удосвіта, ледь зазоріло, лисичка встала, з’їла гусочку і каже:
— Ой-ой! А де ж моя гусочка? Віддайте за неї дівчинку!
Шкода стало хазяїну дівчинки. Посадив він у мішок величезного собаку і віддав лисиці.
— Що ж, бери, лиско, дівчинку.
Ось лиска й взяла мішок, вийшла на дорогу та й каже:
— Ану ж бо, дівчинко, заспівай!
А псисько з мішка як загарчить:
— Ррр-у-у‑у!
Лисиця злякалася, лишила мішок і навтьоки. Тут собака вскочив з мішка і гайда за нею. Ледь втекла лисиця і в нору шмигнула. Сидить і приказує:
— Вушки мої, вушка! А що ви зробили, аби мене врятувати?
— Наслухали, чи пес не наздоганяє.
— А ви, мої ніженьки, що зробили?
— Чимдуж несли тебе, лиско, до нори.
— А ти, хвостище?
— А я під ногами плутався, бігти заважав.
— От такий ти лихий! Начувайся тепер!
І висунула лисиця хвоста з нори:
— Кусай його, Сірко!
Собака накинувся на хвоста, витяг лисицю з нори, ледь живою вирвалася. Отож буде знати тепер лисиця, як хитрувати.
Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть комбінацію Ctrl+Enter або Control+Option+Enter.
