Українська народна казка «Півник і бобове зернятко»

Переказ сюжету скорочено

Казка про пів­ни­ка та куро­чку навчає ціну­ва­ти допо­мо­гу бли­жніх і пра­цю­ва­ти разом для дося­гне­н­ня мети. Курочка, ряту­ю­чи пів­ни­ка, про­хо­дить цілу низку випро­бу­вань, звер­та­ю­чись до коро­ви, госпо­да­ря, кова­ля та госпо­ди­ні. Її напо­ле­гли­вість та вза­є­мо­до­по­мо­га всіх уча­сни­ків допо­ма­га­ють уря­ту­ва­ти пів­ни­ка. Ця істо­рія нага­дує, як важли­во діяти швид­ко, допо­ма­га­ти одне одно­му та дбати про близьких.

Повний текст

Жили собі пів­ник і куро­чка. Півник зав­жди поспі­шав, зав­жди ква­пив­ся, а куро­чка його попереджувала: 

- Півнику, не поспі­шай, Півнику, не квапся! 

Клював якось пів­ник бобо­ві зер­ня­тка й од поспі­ху пода­вив­ся. Посинів і не дихає, і не чує, наче мер­твий лежить. Злякалася куро­чка, гукає хазяйку: 

- Ох, хазя­є­чко, дайте швид­ше масел­ка — пів­ни­ко­ві гор­ле­чко зма­сти­ти: пода­вив­ся пів­ник бобо­вим зернятком . 

- Біжи чим­дуж до корі­вонь­ки, попро­си в неї моло­чка, а я вже зіб’ю маслечка. 

Прибігла куро­чка до корівки:

- Корівонько, голу­бонь­ко, дай швид­ше моло­чка, з моло­чка хазя­є­чка зіб’є масле­чка, я масле­чком змащу пів­ни­ко­ві гор­ле­чко: пода­вив­ся пів­ник бобо­вим зернятком. 

- А біжи чим­дуж до хазя­ї­на, хай він при­не­се мені сві­жої травиці. 

Прибігає куро­чка до хазяїна: 

- Хазяїне, соко­ли­ку! Дай швид­ше корі­вонь­ці сві­жої тра­ви­чки, корі­вонь­ка дасть моло­чка, з моло­чка хазя­є­чка зіб’є масле­чка, масле­чком я змащу пів­ни­ко­ві гор­ле­чко: пода­вив­ся пів­ник бобо­вим зернятком. 

- Біжи чим­дуж до кова­ля за косою. 

Побігла щоду­ху куро­чка до коваля. 

- Ковалю, кова­лю, дай швид­ше хазя­ї­ну косу хоро­шу. Хазяїн дасть корі­вонь­ці тра­ви­чки, корі­вонь­ка дасть моло­чка, хазя­є­чка дасть мені масле­чка, я змащу пів­ни­ко­ві гор­ле­чко: пода­вив­ся пів­ник бобо­вим зернятком. 

Дав коваль хазя­ї­ну нову косу, хазя­їн дав корі­вонь­ці сві­жої тра­ви­чки, корі­вонь­ка дала моло­чка, хазя­є­чка збила масле­чко, дала масле­чко курочці. 

Змастила куро­чка пів­ни­ко­ві гор­ле­чко. Бобове зер­ня­тко про­йшло крізь гор­ле­чко. Півничок під­ско­чив і щоду­ху про­спі­вав свою щиру подя­ку: «Ку-ку-рі-ку!»