Українська народна казка «Вірний друг»

Переказ сюжету скорочено

Один чоло­вік засі­яв просо, але воно заро­сло бур’янами. У від­чаї він про­мо­вив: «Най його чорти полють!» І нечи­ста сила, почув­ши ці слова, справ­ді випо­ло­ла поле. Коли ж госпо­дар при­йшов за своїм уро­жа­єм, чорт зажа­дав від нього дока­зу вір­ної дру­жби. Спершу чоло­вік при­вів свою дру­жи­ну, але вона його зра­ди­ла за обі­цян­ку багат­ства. Тоді він узяв із собою соба­ку Рябка, і той, від­мо­вив­шись від хаба­ря, від­да­но охо­ро­няв госпо­да­ря. Так чоло­вік дізнав­ся, хто його справ­жній друг, а чорт повер­нув йому просо. Ця укра­їн­ська наро­дна казка вчить, що справ­жня вір­ність не купу­є­ться за золо­то, а щира дру­жба пере­ві­ря­є­ться в біді.

Повний текст

Один чоло­вік посі­яв просо. Через якийсь час при­йшов поди­ви­ти­ся, як воно зійшло. Глянув — усе просо заро­сло бур’янами. Махнув чоло­вік рукою та й каже: «Най його чорти полють». А чорти сиді­ли під межею і чули це. Чоловік поїхав, а вони всі зібра­ли­ся та й випо­ло­ли просо.

Через деякий час поїхав той чоло­вік знову на свою ниву. Приїхав, диви­ться, просо випо­ле­не і вже висо­ке виро­сло. Підходить він до проса, аж тут звід­кись узяв­ся чорт і спи­няє його. «Це ж моя нива, — каже чоло­вік, — чого ж ти мене не пуска­єш?» — «Нива то твоя, але обро­бив її не ти. Як хочеш, щоб я від­дав тобі це просо, то при­ве­ди і пока­жи мені свого най­вір­ні­шо­го друга».

Поїхав чоло­вік додо­му і заду­мав­ся. Кого вести до чорта, хто най­вір­ні­ший друг? Тільки вла­сна жінка. І повіз чоло­вік свою жінку.

Приїхали вони в поле, чека­ли, чека­ли чорта, а його нема. Настав вечір. Чоловік випряг коні, дав їм їсти і ліг з жін­кою під возом. Заснули вони, аж тут під­хо­дить чорт і тихень­ко будить жінку. Вона про­ки­ну­лась і хоті­ла кри­кну­ти, а чорт їй: «Тихо, не кричи. На тобі оце золо­то і вбий свого чоло­ві­ка. А як уб’єш, то дам ще біль­ше». Та й дав їй ніж. Узяла жінка ніж і зама­хну­ла­ся на чоло­ві­ка. І в цю мить чорт роз­бу­див його. Прокинувся чоло­вік, вибив у жінки ніж, заки­нув його і давай моло­ти­ти жінку!

Чорт каже: «Бачиш, це не вір­ний твій друг».

Поїхав чоло­вік додо­му і думає: «Хто ж мій вір­ний друг?» Думав він, думав і не міг доду­ма­ти­ся. Та взяв Рябка, прив’язав його ззаду до воза і знов поїхав до свого проса. І знов чекав аж до вечо­ра, і заста­ла його ніч. І знов ліг чоло­вік спати під возом.

Заснув чоло­вік, а до воза під­хо­дить чорт. Приступив чорт до соба­ки і про­стя­гнув йому кава­лок ков­ба­си, щоб не гав­кав. А соба­ка почав гав­ка­ти і збу­див хазя­ї­на. Той встав, а чорт пока­зав на соба­ку і каже: «Оце твій надій­ний і вір­ний друг».

І чорт від­дав хазя­ї­но­ві просо.