Українська народна казка «Колобок»

Переказ сюжету скорочено

Українська наро­дна казка про хитро­го Колобка, якого дідусь і бабу­ся спе­кли з остан­ньо­го боро­шна. Колобок ожив, утік з дому та виру­шив у ман­дрів­ку. По доро­зі він зустрі­чає зайця, вовка, ведме­дя і лиси­цю, кожно­му з яких спів­ає пісню про свою спри­тність і вмі­н­ня вте­кти. Однак хитра лиси­ця обма­ном з’їдає Колобка. Казка вчить, що інко­ли надмір­на само­впев­не­ність може при­зве­сти до непе­ре­дба­чу­ва­них наслідків.

Повний текст

Були собі дід та баба та дожи­лись уже до того, що й хліба нема. Дід і просить:

— Бабусю! Спекла б ти колобок!

— Та з чого ж я спечу, як і боро­шна нема?

— От, бабу­сю, піди в хижку та назмі­тай у засі­ку боро­шен­ця, то й буде колобок.

Послухалась баба, пішла в хижку, назмі­та­ла в засі­ку боро­шен­ця, вито­пи­ла в печі, замі­си­ла гар­нень­ко боро­шно, спе­кла коло­бок та й покла­ла на вікні, щоб простигав.

А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна на при­зьбу, а з при­зьби на землю в двір, а з двору за воро­та та й побіг поко­тив­ся дорогою.

Біжить та й біжить доро­гою, коли це назу­стріч йому зайчик.

— Колобок, коло­бок, я тебе з’їм!

— Не їж мене, зай­чи­ку-лапан­чи­ку, я тобі пісень­ки заспіваю:

— Ану заспівай!

Я по засі­ку мете­ний,
Я із боро­шна спе­че­ний,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг знову. Біжить та й біжить… Перестріває його вовк:

— Колобок, коло­бок, я тебе з’їм!

— Не їж мене, вов­чи­ку-бра­ти­ку, я тобі пісень­ки заспіваю.

— Ану заспівай!

Я по засі­ку мете­ний,
Я із боро­шна спе­че­ний,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг… Аж іде ведмідь.

— Колобок, коло­бок, я тебе з’їм!

— Не їж мене, ведме­ди­ку, я тобі пісень­ки заспіваю.

— Ану заспівай!

Я по засі­ку мете­ний,
Я із боро­шна спе­че­ний,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг. Біжить та й біжить доро­гою… Стрічається з лисичкою:

— Колобок, коло­бок, я тебе з’їм!

— Не їж мене, лиси­чко-сестри­чко, я тобі пісень­ки заспіваю.

— Ану заспівай!

Я по засі­ку мете­ний,
Я із боро­шна спе­че­ний,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
Від ведме­дя втік,
То й від тебе втечу!

— Ну й пісня ж гарна! — каже лиси­чка.— От тіль­ки я недо­чу­ваю трохи. Заспівай-бо ще раз та сідай до мене на язик, щоб чутні­ше було.

Колобок ско­чив їй на язик та й почав співати:

Я по засі­ку метений…

А лиси­чка — гам його! Та й з’їла!