Дитина копіює погану поведінку інших дітей: чому це відбувається і що робити батькам

«Він так не робив, поки не пішов у садок». «Після табо­ру поча­ла гру­би­ти». «У школі навчив­ся пога­них слів». Такі фрази можна почу­ти від бага­тьох батьків. Здається, ніби одна нова ком­па­нія зда­тна за кіль­ка днів змі­ни­ти дити­ну до нев­пі­зна­н­ня. Природно, що це викли­кає три­во­гу: хоче­ться негай­но забо­ро­ни­ти спіл­ку­ва­н­ня, пере­ве­сти до іншо­го класу або зна­йти винного.

Насправді діти копі­ю­ють пове­дін­ку одно­лі­тків наба­га­то часті­ше, ніж зда­є­ться. І це не зав­жди озна­чає, що вони стали неслу­хня­ни­ми чи потра­пи­ли під «пога­ний вплив». Наслідування — один із голов­них спосо­бів навча­н­ня. Так само, як дити­на пере­ймає нові слова, ігри чи захо­пле­н­ня, вона може повто­рю­ва­ти й неба­жа­ні моде­лі пове­дін­ки. Завдання батьків поля­гає не в тому, щоб пов­ні­стю ізо­лю­ва­ти дити­ну від будь-якого нега­тив­но­го впли­ву, а навчи­ти її від­рі­зня­ти прийня­тну пове­дін­ку від неприйнятної.

Чому діти так легко наслідують інших

Маленькі діти не наро­джу­ю­ться з гото­ви­ми уяв­ле­н­ня­ми про те, як потрі­бно пово­ди­ти­ся. Вони постій­но спо­сте­рі­га­ють за людьми нав­ко­ло та роблять виснов­ки. Якщо доро­слі є голов­ним при­кла­дом удома, то в дитя­чо­му садку, школі чи спор­тив­ній секції таки­ми при­кла­да­ми ста­ють однолітки.

Особливо це помі­тно у віці, коли дити­на пра­гне бути части­ною коле­кти­ву. Якщо всі голо­сно смі­ю­ться з гру­бо­го жарту, хтось пере­би­ває вихо­ва­те­ля або від­мов­ля­є­ться при­би­ра­ти ігра­шки, у деко­го вини­кає бажа­н­ня спро­бу­ва­ти зро­би­ти так само. Не тому, що така пове­дін­ка зда­є­ться пра­виль­ною, а тому, що вона при­вер­ну­ла увагу.

Іноді діти повто­рю­ють нові слова чи вчин­ки навіть не розу­мі­ю­чи їхньо­го зна­че­н­ня. Наприклад, дити­на може при­не­сти додо­му лай­ли­ве слово лише тому, що поба­чи­ла силь­ну реа­кцію інших дітей. Для неї це радше екс­пе­ри­мент, ніж усві­дом­ле­ний вибір.

Яку поведінку діти копіюють найчастіше

Найчастіше батьки помі­ча­ють зміни не в хара­кте­рі, а в кон­кре­тних зви­чках. Після кіль­кох днів у ново­му коле­кти­ві дити­на може поча­ти гово­ри­ти незви­чні слова, спе­ре­ча­ти­ся або демон­стра­тив­но ігно­ру­ва­ти про­ха­н­ня дорослих.

Найчастіше діти переймають:

1. грубі або лай­ли­ві слова;
2. зви­чку пере­би­ва­ти дорослих;
3. крики та істе­ри­ки як спо­сіб домог­ти­ся бажаного;
4. неба­жа­н­ня діли­ти­ся іграшками;
5. від­мо­ву при­би­ра­ти після себе;
6. агре­сив­ні ігри;
7. насмі­шки над інши­ми дітьми;
8. демон­стра­тив­не пору­ше­н­ня правил.

Більшість таких про­я­вів не озна­чає, що дити­на пов­ні­стю змі­ни­ла свої цін­но­сті. Часто вона про­сто пере­ві­ряє межі дозво­ле­но­го та спо­сте­рі­гає за реа­кці­єю дорослих.

Чому не варто поспішати звинувачувати інших дітей

Коли пове­дін­ка дити­ни різко змі­ню­є­ться, вини­кає спо­ку­са зна­йти кон­кре­тно­го вину­ва­тця. Часто ним стає «той хло­пчик із групи», «дів­чин­ка із сусі­дньо­го класу» або новий друг.

Але в реаль­но­му житті все скла­дні­ше. Поведінка дітей фор­му­є­ться під впли­вом бага­тьох факто­рів. Один одно­лі­ток може пока­за­ти нову модель пове­дін­ки, але саме дити­на вирі­шує, чи повто­рю­ва­ти її нада­лі. На це впли­ва­ють атмо­сфе­ра вдома, сто­сун­ки з батька­ми, реа­кція доро­слих і вла­сний досвід.

Якщо одра­зу поча­ти гово­ри­ти, що всі нав­ко­ло пога­ні, дити­на може зро­би­ти неспо­ді­ва­ний висно­вок: про­бле­му потрі­бно не вирі­шу­ва­ти, а при­хо­ву­ва­ти. Наступного разу вона про­сто не роз­по­вість, що ста­ло­ся в садку чи школі.

Набагато кори­сні­ше спо­кій­но з’ясувати обста­ви­ни. Запитайте, де вона поба­чи­ла таку пове­дін­ку, що саме ста­ло­ся і чому їй захо­ті­ло­ся повто­ри­ти цей вчи­нок. Дуже часто від­по­віді вияв­ля­ю­ться зов­сім не таки­ми, як очі­ку­ва­ли дорослі.

Як правильно реагувати, якщо дитина почала повторювати погані звички

Перші хви­ли­ни після непри­єм­ної ситу­а­ції мають вели­ке зна­че­н­ня. Якщо доро­слий почи­нає кри­ча­ти, соро­ми­ти чи чита­ти довгу лекцію, дити­на запам’ятає насам­пе­ред силь­ні емо­ції, а не сам зміст розмови.

Значно ефе­ктив­ні­ше діяти спокійно.

Спочатку варто поясни­ти, що саме було непра­виль­ним. Не гово­ри­ти загаль­ни­ми фра­за­ми на кшталт «ти пога­но пово­ди­шся», а назва­ти кон­кре­тний вчи­нок: обра­зив іншу дити­ну, пере­бив доро­сло­го чи кинув іграшку.

Після цього кори­сно пого­во­ри­ти про наслід­ки. Не про пока­ра­н­ня, а про те, як така пове­дін­ка впли­ває на інших людей. Саме роз­ви­ток зда­тно­сті бачи­ти ситу­а­цію очима іншо­го допо­ма­гає дити­ні посту­по­во роби­ти більш усві­дом­ле­ний вибір.

Водночас важли­во пока­зу­ва­ти аль­тер­на­ти­ву. Якщо про­сто забо­ро­ни­ти певну пове­дін­ку, але не поясни­ти, як діяти іна­кше, дити­ні буде скла­дно змінитися.

Що допомагає значно більше, ніж покарання

Батькам часто зда­є­ться, що суво­ре пока­ра­н­ня швид­ко вирі­шить про­бле­му. Насправді воно може лише тим­ча­со­во зупи­ни­ти неба­жа­ну пове­дін­ку, але не навчить дити­ну при­йма­ти кращі рішення.

Набагато ефе­ктив­ні­ше пра­цю­ють інші підходи:

1. Спокійно обго­во­рюй­те кожну ситу­а­цію без криків.
2. Пояснюйте, чому певна пове­дін­ка шко­дить іншим.
3. Показуйте вла­сний при­клад у пов­сяк­ден­но­му житті.
4. Хваліть дити­ну, коли вона пово­ди­ться вві­чли­во й уважно.
5. Заохочуйте дру­жбу з дітьми, які демон­стру­ють пози­тив­ні моде­лі поведінки.
6. Учіть визна­ва­ти помил­ки та виправ­ля­ти їх.

Дітям зна­чно легше наслі­ду­ва­ти хоро­ші при­кла­ди, якщо вони регу­ляр­но бачать їх удома.

Чи потрібно забороняти спілкуватися з «поганими» друзями

Це одне з най­скла­дні­ших питань для батьків.

У біль­шо­сті випад­ків повна забо­ро­на не дає бажа­но­го резуль­та­ту. Якщо дити­на прив’язалася до друга, вона може поча­ти при­хо­ву­ва­ти спіл­ку­ва­н­ня або ще силь­ні­ше захи­ща­ти його.

Натомість краще навчи­ти оці­ню­ва­ти не люди­ну зага­лом, а кон­кре­тні вчин­ки. Наприклад, можна поясни­ти: «Твій друг може бути хоро­шим у бага­тьох речах, але обра­жа­ти інших непра­виль­но». Такий під­хід допо­ма­гає фор­му­ва­ти кри­ти­чне мисле­н­ня, а не зви­чку діли­ти людей на «хоро­ших» і «пога­них».

Втручатися актив­ні­ше варто тоді, коли спіл­ку­ва­н­ня реаль­но загро­жує без­пе­ці дити­ни або систе­ма­ти­чно під­штов­хує її до небез­пе­чної поведінки.

Чому власний приклад важливіший за будь-які заборони

Іноді батьки диву­ю­ться, чому дити­на поча­ла пере­би­ва­ти доро­слих, хоча їй нео­дно­ра­зо­во поясню­ва­ли пра­ви­ла вві­чли­во­сті. Але якщо вдома всі роз­мов­ля­ють одно­ча­сно, не слу­ха­ють одне одно­го або часто кри­чать, саме така модель стає для неї звичною.

Діти зна­чно часті­ше повто­рю­ють те, що бачать щодня, ніж те, що чують у вигля­ді повчань.

Саме тому варто звер­ну­ти увагу й на вла­сну пове­дін­ку. Як доро­слі вирі­шу­ють кон­флі­кти? Як реа­гу­ють на помил­ки? Чи виба­ча­ю­ться, коли були непра­ві? Чи гово­рять спо­кій­но навіть у скла­дних ситуаціях?

Для дити­ни це най­ва­жли­ві­ші уроки.

Коли варто звернутися до фахівця

Разове повто­ре­н­ня гру­бо­го слова або невда­лий вчи­нок — не при­від для пані­ки. Більшість дітей про­хо­дить через поді­бні етапи розвитку.

Однак кон­суль­та­ція дитя­чо­го пси­хо­ло­га може бути кори­сною, якщо агре­сив­на чи руй­нів­на пове­дін­ка стає постій­ною, дити­на нав­ми­сно зав­дає шкоди іншим, не реа­гує на спо­кій­ні поясне­н­ня, різко змі­ни­ла­ся без оче­ви­дної при­чи­ни або про­бле­ми поча­ли впли­ва­ти на навча­н­ня, дру­жбу чи сімей­ні стосунки.

У таких випад­ках важли­во не шука­ти вин­них, а зро­зу­мі­ти при­чи­ну змін.

Поганий вплив інших дітей — це не вирок і не озна­ка того, що ви пога­ні батьки. Наслідування є при­ро­дною части­ною роз­ви­тку, адже саме так дити­на вчи­ться жити серед інших людей. Вона може повто­рю­ва­ти як хоро­ші, так і невда­лі при­кла­ди, але саме доро­слі допо­ма­га­ють їй зро­зу­мі­ти різни­цю між ними.

Найкраще, що можуть зро­би­ти батьки, — зали­ша­ти­ся спо­кій­ни­ми, під­три­му­ва­ти від­кри­тий діа­лог і вла­сним при­кла­дом пока­зу­ва­ти, як пово­ди­ти­ся в різних ситу­а­ці­ях. Саме довір­ли­ві сто­сун­ки в сім’ї наба­га­то силь­ні­ше впли­ва­ють на пове­дін­ку дити­ни, ніж випад­ко­ві зна­йом­ства у дворі, садку чи школі.

Поширені запитання

Чи нормально, якщо дитина принесла з дитячого садка лайливе слово?

Так. Багато дітей повто­рю­ють нові слова, не розу­мі­ю­чи їхньо­го зна­че­н­ня. Важливо спо­кій­но поясни­ти, чому їх не варто вико­ри­сто­ву­ва­ти, а не реа­гу­ва­ти надто емоційно.

Чи потрібно забороняти дружити з дитиною, яка погано поводиться?

Не зав­жди. Значно ефе­ктив­ні­ше навчи­ти дити­ну оці­ню­ва­ти кон­кре­тні вчин­ки та само­стій­но роби­ти пра­виль­ний вибір.

Чому вдома дитина поводиться добре, а в садку — ні?

У різних коле­кти­вах діють різні пра­ви­ла, а пове­дін­ка одно­лі­тків може силь­но впли­ва­ти на дити­ну. Це не озна­чає, що вона втра­ти­ла дома­шнє виховання.

Чи можна повністю захистити дитину від поганого впливу?

Ні. Але можна навчи­ти її кри­ти­чно мисли­ти, спів­пе­ре­жи­ва­ти іншим і при­йма­ти ріше­н­ня, які не зале­жать лише від думки компанії.