Українська народна казка «Батьківська наука»

Переказ сюжету скорочено

Мудра укра­їн­ська наро­дна казка про те, як син уря­ту­вав батька від стра­шної долі й не пожал­ку­вав про свій вчи­нок. Завдяки пора­дам ста­ро­го батька слуга царя здо­був воду для ціло­го вій­ська, вро­жай пше­ни­ці й розу­мі­н­ня того, що поша­на до стар­ших — най­біль­ше багатство.

Повний текст

Давно-давно, ще за ста­рих часів жив один цар. І дуже він нена­ви­дів ста­рих людей. Коли люди­на ста­ва­ла немі­чною, він нака­зу­вав її виво­зи­ти в дрі­му­чі ліси і там поки­да­ти. А в одно­го царе­во­го слуги був ста­рень­кий батько.

От він взяв його на плечі та й поніс у ліс, щоб там зали­ши­ти на пота­лу хижим зві­рам. По доро­зі цар­ський слуга вто­мив­ся і сів від­по­чи­ти. А батько ска­зав йому, що бага­то років назад він ніс сюди свого батька. Тому не треба раді­ти з чужої біди, бо й до тебе вона при­йде. Син заду­мав­ся і сказав:

– А й справ­ді і мене така доля чекає в май­бу­тньо­му. Я цього дуже не хочу.

Забрав він свого батька додо­му і помі­стив у неве­ли­ку хижку. Коли поряд ніко­го не було, він випу­скав свого тата погу­ля­ти, а потім знову ховав.

Одного разу цар виру­шив у похід. Слуга у скри­ню захо­вав батька і повіз з собою. Довгий час були в похо­ді і не стало в них води. Де не копа­ли, а води не зна­йшли. Люди вже поча­ли поми­ра­ти від спра­ги. Тоді слуга звер­нув­ся до свого тата, попро­сив допо­мо­ги. Старий чоло­вік, ска­зав, що треба пусти­ти впе­ред бика. Де той буде бити рогом землю, там треба копа­ти коло­дязь. Слуга зі сво­ї­ми супу­тни­ка­ми взя­ли­ся копа­ти саме в тому місці, де бив рогом і рати­ця­ми бик. За якийсь час від­на­йшли воду. Всі напи­ли­ся досхочу.

Коли виру­ши­ли в доро­гу, то батько пора­див сино­ві виси­па­ти в це місце зер­ня­тка пше­ни­ці, а коли будуть вер­та­ти­ся з похо­ду, збе­руть гар­ний вро­жай. І ще бага­то мудрих порад давав батько синові.

Коли вер­та­ли­ся назад, то зібра­ли такий уро­жай пше­ни­ці, що все цар­ство можна було про­го­ду­ва­ти. Живі й неу­шко­дже­ні вони повер­ну­ли­ся додо­му. А пове­дін­ка слуги зда­ва­ла­ся царе­ві див­ною. Тому одно­го разу він закли­кав його і став роз­пи­ту­ва­ти. Юнак ска­зав, що роз­по­вість усе, якщо цар про­стить йому за непо­слух. Цар пообі­цяв про­си­ти. І слуга роз­по­вів, що тіль­ки пора­ди його батька допо­мо­гли їм в тяж­ко­му поході.

Відтоді забо­ро­нив цар кида­ти ста­рих людей у дрі­му­чо­му лісі. А на честь слуги, який слу­хав мудрих батьків­ських порад, вла­шту­ва­ли пишний бенкет.