Переказ сюжету скорочено
У казці «Як соловейко чоловіка розуму навчив» чоловік ловить соловейка, сподіваючись з’їсти його, але пташка пропонує натомість мудру пораду: «Не їж того, що не годиться, не шкодуй за тим, чого не повернути, та не вір усьому, що чуєш». Чоловік відпускає пташку, але швидко забуває настанови, коли соловейко обманом натякає на неіснуючу перлину всередині себе. Казка вчить цінності розуму та обережності у вчинках і словах.
Повний текст
Один чоловік піймав соловейка і хотів його з’їсти. Але пташок каже до нього:
— Ні, ти мною не наїсися, чоловіче; краще пусти мене, і я тебе навчу трьох речей, які тобі у великій пригоді стануть.
Той чоловік втішився і пообіцяв відпустити, якщо той добре скаже.
І каже соловейко:
— Ніде того не їж, що не годиться. Ніде того не шкодуй, чого вже не можна повернути. Ніколи річам неподобним не вір.
Почувши це, чоловік пустив соловейка.
А соловейко хотів довідатись, чи навчився той чоловік його ради. Полетів угору і каже до нього:
— О‑о-о! Зле зробив, що мене пустив! Якби ти знав, який я скарб у собі маю, ніколи не пустив би мене! Бо в мене є дорога і велика перлина; якби ти її дістав, зараз би багачем зробився.
Почувши те, чоловік дуже засмутився, підскочив угору до соловейка і просив, щоб він повернувся до нього.
Тоді соловейко каже:
— Тепер я пізнав, що ти дурний чоловік. Все, що я тебе вчив, пішло марно. І шкодуєш за тим, що вже не може повернутись. Неподібній речі ти повірив! Дивися, який я маленький. Де ж у мені може вміститися велика перлина?!
Та й полетів собі.
Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть комбінацію Ctrl+Enter або Control+Option+Enter.
