Переказ сюжету скорочено
«Диво Кам’яної гори» — це українська народна казка про силу, кмітливість і наполегливість. Бідний чоловік із трьома синами стикається з викликом: зорати Кам’яну гору, яка приховує злі чари. Два старших брати, Петро й Дмитро, зазнають невдачі, адже з гори виходить чорт і знищує все. Молодший син Федько, хоч і дурненький на вигляд, проявляє неабияку мужність і розум. Він перемагає чорта, змушує його орати гору, знаходить братів і забезпечує родину золотим врожаєм. Казка навчає, що істинна сила — у розумі, наполегливості та доброті.
Повний текст
Був один бідний чоловік, що мав трьох синів: Петра, Дмитра й дурненького Федька. Сини повиростали, а землі у бідняка — на один заячий скік. Біда так міцно засіла у хаті, що й макогоном не виженеш. Хоч сиди та й плач, а хоч стій і реви.
Пішов бідняк до багача й каже:
– Позич мені волів і плуга. Я з синами відроблю, коли тобі треба буде.
– Три дні маєш сапати у полі.
– Добре.
Бідняк приїхав фірою до своїх воріт і покликав найстаршого сина:
– Отам, за селом, є широка Кам’яна гора. Їдь до неї, виори її та посій пшеницю.
Петро поїхав на Кам’яну гору. Зняв із фіри плуг і почав орати. Як тільки проклав першу борозну, із Кам’яної гори висунулася якась чорна волохата рука і як вдарила волів, то вони разом із плугом полетіли стрімголов у прірву.
Вернувся Петро додому сумний і розказав батькові, що сталося.
Бідняк закричав:
– Іди геть з моєї хати! Скільки житиму, не хочу тебе бачити.
Петро накинув на плечі сардак і подався куди очі видять. Бідняк пішов до іншого багача. Позичив волів і плуга. Покликав середущого сина Дмитра й каже:
– Ти розумніший. Їдь на Кам’яну гору, виори її та посій пшеницю.
Середущий сів на фіру, приїхав на скалу. То, що зорав учора Петро, десь зникло, й сліду не лишилося. Дмитро засукав рукави і взявся до роботи. Оборав гору довкола і почав другу борозну. Тільки дійшов до прірви, коли якась чорна волохата рука висунулася з Кам’яної гори і як гепне волів поміж роги, то за ними й плугом тільки загуло.
Дмитро налякався. Що він скаже батькові? Той його вб’є!
Закинув торбу на плече й побіг Петра наздоганяти.
Бідняк чекав Дмитра й радів, що нарешті Кам’яна гора буде зорана і засіяна.
Та минув день, а сина не видно. Жінка плаче, а чоловік заспокоює:
– Не плач, жінко, Дмитро хоче всю гору зрівняти, тому так затримався.
Другого дня дурненький син Федько витягнув з печі шию і говорить:
– Тату, Дмитро не виорав Кам’яну гору. Воли поздихали, плуг поламався, а Дмитро побіг наздоганяти Петра.
– Звідки ти знаєш, дурню?
– Нізвідки, я все знаю…
Бідняк пішов на Кам’яну гору. Побачив у прірві дві пари волів і два поламані плуги. Вернувся додому, сів на лаву й затужив за старшими синами. Цілу ніч журився, як без них відробить багачам.
– Не журіться, тату,– сказав Федько з печі. — Завтра я піду орати, як дасте пару волів. Засію пшеницю, знайду братів і приведу додому всю худобу.
Бідняк ще позичив пару волів і плуга. Федько сів на фіру і, співаючи, поїхав на Кам’яну гору. Як подивився у безодню, то сорочка стала полотном: там лежали убиті воли і поламані плуги. Коли минув страх, парубок взявся до оранки. Проклав одну борозну і вже почав другу. Раптом із скелі висунулася якась чорна волохата рука і наміряється ударити волів між роги. Федько випустив чепіги і — хап за ту руку. Схопив, як обценьками, і так міцно тримає, що ніяка сила на світі не вирвала б її. Потім почав тягнути. Тягне, тягне, аж сопе. З гірким лихом витягнув чортиська. Схопив за чуприну, кинув ним на землю і придушив коліном.
– Ти нащо людям шкоду робиш? Тепер я з тебе живого не злізу.
– Даруй життя, Федьку, — просився чортище. — У мене вже давно сверблять руки на тебе…
Федько вийняв з пазухи ножика, відрізав у чорта кінчик лівого вуха й засунув за пояс.
– Тепер ти, дияволе, маєш запрягтися в цього плуга і виорати Кам’яну гору так, аби на ній родила золота пшениця.
– Я не люблю, парубче, орати. Зроблю щось інше…
Та Федько й не слухав. Зняв ярмо з волів і повісив чортові на шию. Потім так ушкварив батогом нечистого, що той аж підскочив.
– Гайда, іродів сину!
Чорт тягне-тягне плуга, аж очі вилізають, а Федько тримає за чепіги і собі співає. Довго чи мало так орали, — того вже не знаю, але рілля на Кам’яній горі зробилася м’якенька, як гусяче пір’я.
З чорта піт лив чурками.
– Ну, Федьку, біжи по пшеницю, а я тим часом відпочину,– сказав дідько хлопцеві. — Але борзо, бо в мене є й інша робота.
Прибіг Федько захеканий додому, став перед ворітьми й закричав:
– Тату, давайте борзенько насіння, бо чорт не має часу!
Бідняк виніс торбину зерна. Більше не хотів дати — боявся, що Федько все тільки змарнує.
Чорт засіяв ріллю, хвостом заволочив, а потім скривився перед парубком:
– Віддай мені кінчик лівого вуха.
– А кольки в бік не хочеш? Щоб мені зараз Петра й Дмитра сюди привів, бо засвічу тобі лойову свічку!
– Не світи лойових свічок, Федьку! Все буде так, як хочеш.
У ту ж хвилину несподівано розперезалася страшна буря. Лютий вихор розгулявся, як дурень на хрестинах. Чорт сів на нього верхи і полетів кудись на псю-маму. Невдовзі вернувся з Петром і Дмитром.
– Маєш братів, — сказав легеневі. — Давай кінчик лівого вуха!
– А ти, дурний мацапуро, нащо поламав плуги? Щоб вони мені з волами були тут, як новенькі!
Чорт беркицьнувся і полетів у прірву. За хвилину витягнув з безодні два нові плуги з живими волами.
– Віддай мені кінчик лівого вуха,– застогнав чортище.
Федько вийняв з‑під пояса той кавальчик шкірки, шпурнув дідькові:
– Щоб і твого сопуху тут не було чути! — крикнув йому Федько. — Щоб тебе носило тільки по ярах та по болотах, бо матимеш зі мною справу.
Дідько схопив кінчик свого вуха і так тікав, що аж світив п’ятами.
Брати сіли на фіри й поїхали додому. Бідняк дуже втішився, коли їх побачив.
Петро й Дмитро сіли за стіл, розповідали про свої пригоди, а Федько виліз на піч і грався з котом.
Другого дня бідняк пішов на Кам’яну гору подивитися, чи все добре зроблено.
Він став, як укопаний, очам своїм не вірив: пшениця вже виросла й достигла! Стебельця в неї срібні, а колоски — золоті.
Прибіг додому і гукає:
– Ану, сини, серпи в руки і на Кам’яну гору! У нас уже настали жнива!
Петро й Дмитро зібралися жати, а Федько і далі сидів на печі.
Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть комбінацію Ctrl+Enter або Control+Option+Enter.
