Українська народна казка «Жаба боязкіша від зайця»

Переказ сюжету скорочено

У казці «Жаба бояз­кі­ша від зайця» заєць сти­ка­є­ться зі сво­ї­ми стра­ха­ми, тіка­ю­чи від різних хижа­ків. Коли ж він вирі­шує вто­пи­ти­ся через своє боя­гуз­тво, то зустрі­чає жабу, яка його зля­ка­ла­ся та стри­бну­ла у воду. Ця неспо­ді­ва­на подія дарує зайцю впев­не­ність і пока­зує, що навіть у світі пов­но­му стра­ху є ті, хто боя­ться його самого.

Повний текст

Вийшов заєць із нори й подав­ся добу­вать собі корму. Пробіг із гони місця, диви­ться — біжить до нього вовк. Остановивсь, озир­нув­ся кру­гом — нема ніко­го. Заєць тоді почав щипать травку.

Не дове­ло­ся бідня­зі десять раз щипнуть трави, диви­ться — під­кра­да­є­ться до нього лиси­ця. Заєць знов пустивсь тіка­ти без огляд­ки. Біг-біг, поки скрив­ся з очей од лиси­ці. Зупинився, сів у бур’яні, при­щу­лив вуха й лежить, важко дише. Не вспів іще гаразд опом­ни­ться, чує — у бур’яні щось заше­ле­сті­ло. Заєць знов кинув­ся тіка­ти. Вибіг на чисту поля­ну, озир­нув­ся кру­гом — нема нікого.

Він тоді із жалю і доса­ди почав пла­кать і при­чи­ту­вать: «Навіщо я такий неща­сний вро­див­ся? Усі мене зоби­джа­ють, усіх я боюсь, од усіх тікаю, не маю покою і на одну хви­ли­ну. Хоч би одна яка-небудь зві­ри­на боя­ла­ся мене, і то б не так було доса­дно. Піду я до річки та уто­плюсь; як так жить, так краще душу свою загубить».

Побіг заєць до річки топи­ться; добіг до бере­га, а там сиді­ла жаба, зля­ка­ла­ся зайця, бульк у воду.

Заєць зупи­нив­ся: «Е, стій! Є на світі такі, котрі мене боя­ться, і то живуть, а чого ж мені не жити?»

Вернувся заєць додому.