Українська народна казка «Зайчикова хатка»

Переказ сюжету скорочено

Українська наро­дна казка про зай­чи­ка, який побу­ду­вав собі хатку з лубу, а його сусід­ка лиси­чка — кри­жа­ну хатку. Коли наста­ла весна, лисич­чи­на хатка роз­та­ну­ла, і вона хитрі­стю вигна­ла зай­чи­ка з його дому. Зайчик нама­гав­ся повер­ну­ти свою хатку за допо­мо­гою собак і ведме­дя, але всі боя­ли­ся лиси­чку. Лише хоро­брий пів­ник з косою на плечі наля­кав лиси­цю, і вона вте­кла, повер­нув­ши зай­чи­ку його оселю. Казка вчить, що навіть най­мен­ший і най­слаб­ший може пере­мог­ти хитрість і зло, якщо зна­йде­ться справ­жній друг.

Повний текст

Жили собі лиси­ця та заєць. У зай­чи­ка була хатка луб’яна, а у лиси­чки — кри­жа­на. От при­йшла весна. Лисиччина хатка роз­та­ну­ла, а зай­чи­ко­ва сто­їть як і сто­я­ла. От лиси­чка і каже до зайчика:

— Пусти мене, зай­чи­ку, у свою хатку переночувати.

Пожалів зай­чик та й пустив її. А вона взяла та й вигна­ла зай­чи­ка. Іде бідо­ла­шний плаче, що аж доро­ги за сльо­за­ми не бачить. А назу­стріч йому собаки:

— Чого це ти, зай­чи­ку, плачеш?

— А як же мені не пла­ка­ти, коли мене лиси­чка з хатки вигнала?

— Не плач, ми тобі поможемо.

Пішли вони до хатки. Собаки як загавкають:

— Гав-гав-гав! Ану, лиси­це, іди геть із зай­чи­ко­вої хатки!

А лиси­ця їм із печі:

— Як виско­чу, як вистри­бну, поле­тить ваша шерсть!

Собаки зля­ка­ли­ся і вте­кли. Заплакав зай­чик іще дужче. Аж тут іде ведмідь.

— Чого це ти пла­чеш? — питає у зайчика.

— А як же мені не пла­ка­ти, коли мене лиси­ця із хатки вигнала?

— Не плач, я тобі допоможу.

Зрадів наш зай­чик. Пішли вони з ведме­дем до хатки. Як загар­чить ведмідь:

— Ану, лиси­чко, геть із зай­чи­ко­вої хатки!

А лиси­ця йому з печі:

— Як виско­чу, як вистри­бну, поле­тить твоя шерсть!

Злякався ведмідь і втік. Сидить зай­чик під кущем і гірко плаче. Аж тут іде пів­ник Золотий Гребінець, на плечі косу несе.

— Чого пла­чеш? — питає.

— А як же мені не пла­ка­ти, коли мене лиси­чка з хати вигнала?

— Пішли, я тобі поможу.

— Та де тобі! Собаки гнали, не вигна­ли, ведмідь гнав, не вигнав і ти не виженеш.

— А я тобі кажу, ходім.

Ось при­йшли вони до хатин­ки. Півник як закукурікає:

— Ку-ку-рі-ку! Іду до хатки лиси­чку виганяти!

Злякалася лиси­чка та й каже:

— Іду, іду, ось уже взуваюся!

А пів­ник знову:

— Іду до хатки лиси­чку вига­ня­ти. На плечі косу несу, зарі­жу, заріжу!

Лисичка від­по­від­ає:

— Зачекай, уже одягаюся.

Півник посту­кав у віко­не­чко, а лиси­чка як виско­чить, як дре­ме­не. Подякував зай­чик пів­ни­ко­ві Золотому Гребінцю і сказав:

— Як хочеш, буде­мо разом жити.

І стали вони разом жити-пожи­ва­ти і добра наживати.