Переказ сюжету скорочено
Одного разу вовк і вовчиця завели суперечку: хто з них краще приховується від людського ока. Вовчиця запевняла, що її ніхто не бачить, тоді як вовк змушений ховатися в кущах. Щоб перевірити, хто правий, вони вирішили провести експеримент. Вовк залишився в заростях, а вовчиця вийшла в поле. Але варто було людям її помітити, як вони закричали: «Вовк! Вовк!» Почувши це, вовк кинувся навтьоки, так і не зрозумівши, як його викрили, хоча залишався в укритті. Ця мудра народна казка вчить, що іноді правда може бути не такою, як здається на перший погляд, і що варто перевіряти власні переконання, перш ніж робити висновки.

Повний текст
Розмовляли одного разу вовк з вовчицею.
«Погано тобі, вовче, живеться»,— каже вовчиця. «Чому?» — дивиться на неї вовк. «Ти все по кущах ходиш, від людей ховаєшся».— «Гм,— пробурчав вовк,— але ти також від людей ховаєшся…» — «Ні, я де хочу, там і ходжу, і ніхто мене не бачить».— «Брешеш ти, голубонько! — не погоджується вовк.— Тебе бачать люди так само, як і мене».— «Вір, не вір, я правду кажу»,— відповідає вовчиця. Покрутив головою вовк та й каже: «Коли так, то давай перевіримо. Я заховаюсь у кущах, а ти йди у поле. Побачим: помітять тебе люди чи ні?» — «Добре,— каже вовчиця,— подивимось!»
Пішов вовк у кущі, а вовчиця вийшла у поле. Побачили її орачі і почали гукати: «Вовк, вовк!..»
Почув це вовк у кущах, що його згадують, і дременув у ліс. Біжить та й думає: «Цікаво, вовчиця в поле вийшла — і нічого, а я в кущах сидів — і мене побачили!..»
Догнала його вовчиця, запитує: «Ну що, чия правда?» Віддихався вовк та й каже: «Твоя правда. Нічого не скажеш!.. Якби не перевірив, ніколи б не повірив».
Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть комбінацію Ctrl+Enter або Control+Option+Enter.