Українська народна казка «Теремок»

Переказ сюжету скорочено

Ця укра­їн­ська наро­дна казка роз­по­від­ає про малень­кий буди­но­чок у лісі, куди зібра­ли­ся різні тва­ри­ни, щоб жити разом. Спочатку в Теремок посе­ля­є­ться мишка, потім жабка, зай­чик, лиси­чка, вовк, і, наре­шті, ведмідь. Теремок стає їхнім спіль­ним домом, але коли вели­кий ведмідь спро­бу­вав вліз­ти, буди­но­чок не витри­мав і роз­ва­лив­ся. Згодом всі тва­ри­ни об’єднують зуси­л­ля та буду­ють новий Теремок, ще кра­щий і міцні­ший. Казка вчить важли­во­сті дру­жби, вза­є­мо­до­по­мо­ги та об’єднання зара­ди спіль­ної мети.

Повний текст

На краю зеле­но­го лісу, там, де поле почи­на­є­ться, стояв облич­чям до соне­чка тере­мок. Хто його там побу­ду­вав, ніхто тепер не пам’я­тає. Біжить повз мишка-нору­шка. Побачила тере­мок, зупи­ни­ла­ся і питає:
- Теремок-тере­мок! Хто в тере­мі живе?
Ніхто не від­гу­ку­є­ться. Ось вона і уві­йшла і стала жити в терем­ку. Прискакала жаба-ква­ку­шка:
- Теремок-тере­мок! Хто в
тере­мі живе?
- Я, мишка-нору­шка, а ти хто?
- А я жаба-ква­ку­шка.
- Іди до мене жити.
Увійшла жаба, і стали вдвох жити. Прибіг зай­чик:
- Теремок-тере­мок! Хто в тере­мі живе?
- Я, мишка-нору­шка, я, жаба-ква­ку­шка, а ти хто?
- А я зай­чик-побі­гай­чик.
- Іди до нас жити.
Стали вони утрьох жити. Прибігла лиси­чка:
- Теремок-тере­мок! Хто в тере­мі живе?
- Мишка-нору­шка, жаба-ква­ку­шка, зай­чи­ку-побі­гай­чи­ку, а ти хто?
- А я лиси­чка-сестри­чка.
- Іди до нас.
Забралася лиси­чка в тере­мок. Стали вони учо­ти­рьох жити. Прибіг дзига-сірий бочок, загля­нув у двері і питає:
- Теремок-тере­мок! Хто в тере­мі живе?
- Мишка-нору­шка, жаба-ква­ку­шка, зай­чи­ку-побі­гай­чи­ку, лиси­чка-сестри­чка, а ти хто?
- А я дзига-сірий бочок.
- Іди до нас жити!
Стали п’я­те­ро жити. Раптом йде мимо ведмідь кли­шо­но­гий. Побачив ведмідь тере­мок зупи­нив­ся і заре­вів:
- Теремок-тере­мок! Хто в тере­мі живе?
- Мишка-нору­шка, жаба-ква­ку­шка, зай­чи­ку-побі­гай­чи­ку, лиси­чка-сестри­чка, дзига-сірий бочок.
- А я ведмідь-кли­шо­но­гий!.
- Іди до нас жити.
Ведмідь і поліз в тере­мок.
Ліз-ліз, ліз-ліз — ніяк не міг вліз­ти і гово­рить:
-Я краще у вас на даху жити­му.
-Та ти нас роз­ча­ви­ти!
-Ні, не роз­дав­лю.
-Ну так вилазь!
Вліз ведмідь на дах і лише всів­ся і затрі­щав тере­мок, впав на бік і весь роз­ва­лив­ся. Вибігли звірі, засму­че­ні, не зна­ють, де їм жити тепер. Але потім домо­ви­ли­ся кожен по гіло­чці, та по коло­ді при­не­сти, щоб тере­мок зано­во змай­стру­ва­ти.
Прийнялися вони коло­ди носи­ти, дошки пиля­ти — новий тере­мок буду­ва­ти. Краще коли­шньо­го збу­ду­ва­ли! І стали дру­жно жити-пожи­ва­ти і добра наживати.