КазкиНародніУкраїна

Українська народна казка «Лисичка, тиковка, скрипка та капкан»

Переказ сюжету скорочено

У казці йде­ться про хитру і спри­тну лиси­чку, яка сти­ка­є­ться з неспо­ді­ва­ни­ми ситу­а­ці­я­ми, що ста­ють для неї випро­бу­ва­н­ням. Загублена тиков­ка, скри­пка з «ангель­ським голо­сом» та капкан на шляху випро­бо­ву­ють лисич­чи­ну хитрість, але навіть її кмі­тли­вість не зав­жди рятує від пасток. Ця істо­рія вчить, що не все у світі під­да­є­ться нашо­му кон­тро­лю, а обе­ре­жність і ува­жність ніко­ли не будуть зайвими.

Повний текст

Їхав чоло­вік доро­гою та й загу­бив тиков­ку. Лежить вона проти вітру та й гуде.

Аж біжить лисичка.

– Бач, — каже, — реве, хоче ще зля­ка­ти! От я тебе утоплю!

Ухватила її за моту­зо­чку, поче­пи­ла на шию і пода­лась до річки. Стала тиков­ку топи­ти, а та наби­ра­є­ться води та булькотить.

– Іч, — каже, — ще і про­си­ться! І не про­сись, бо не пущу!

От як тиков­ка вже набра­лась води та й лиси­чку тягне у воду.

– Бач, яка, — каже. — То про­си­лась, а це шуткує. Пусти-бо!

Насилу вона вирвалась.

От біжить, аж лежить на доро­зі скри­пка та на вітрі і гуде потихеньку.

– Бач, — каже лиси­чка, — ангель­ський голо­со­чок, так чор­то­ва думка.

Та й обми­на її.

Біжить далі; аж чоло­вік капка­ни розставив.

– Бач, — каже, — які хитро­щі-мудро­щі! Хіба вже на їх і сісти не можна.

Тільки сіла, а капкан її за хвіст.

– Бач, яке, — каже, — ще й держе!

Аж ось до тих капка­нів і хазя­їн іде.

– Дивись, ще, може, і бить буде!

А той чоло­вік узяв її та й забрав.

Знайшли помил­ку? Виділіть текст та нати­сніть ком­бі­на­цію Ctrl+Enter або Control+Option+Enter.

✉️

Підпишіться на дай­джест, щоб щоти­жня отри­му­ва­ти чудо­вий кон­тент на свою пошто­ву скриньку. 

*Ми не роз­си­ла­є­мо спам! Ознайомтеся з нашою полі­ти­кою кон­фі­ден­цій­но­сті для отри­ма­н­ня дода­тко­вої інформації.

Back to top button

Звіт про орфографічну помилку

Наступний текст буде надіслано до нашої редакції: