Переказ сюжету скорочено
У цій дотепній українській казці розповідається про кмітливого кота, який хитрістю здобув перемогу над мишами. Спершу сіренькі гризуни перестали виходити зі своїх нір, відчувши небезпеку. Але коли вони побачили, що кіт висить нерухомо, подумали, що його більше немає, і влаштували радісне свято. Проте, одна стара й мудра миша застерігала їх бути обережними. Чи послухаються молоді мишенята її поради? Ця повчальна казка нагадує, що надмірна самовпевненість і легковажність можуть обернутися неприємностями, а справжня мудрість — у передбачливості.
Повний текст
Один чоловік мав лагідного кота, який ніколи не робив шкоди. Не дасть хазяїн їсти – Мурко пройде біля ласощів, навіть не глянувши. Словом, тільки одними мишами смугастик і жив.
Спочатку полювалося добре, оскільки гризунів розплодилася сила-силенна. Та й сіренькі кота за ворога не вважали. Проте з часом маленькі почали боятись і з нірки не показувалися. Виткнуть голівки, обдивляться навкруги й лише тоді вилазили. А зачувши котячий дух, мерщій ховалися. Тому мисливцю доводилося хитрувати. Іноді вдавав сонного, а іноді просиджував цілий день біля нірки, чекаючи, доки не з’являться сіренькі.
Та якось муркотунчик не впіймав жодної миші. Угледів тоді біля нори хворостину, що стирчала зі стріхи, та вчепився в неї передніми лапами. Цієї хвилини молода мишка висунула голову й побачила, що кіт висить. Повернувшись додому, розповіла родичам:
– Друзі! Я принесла таку новину, що радітимемо й веселитимемося…
– Що сталося? – запитували подруги.
– Уявляєте, нашого ворога повісили! Тепер гулятимемо скрізь вільно.
Гризуни почали витикатися з нори й потихеньку наближатися до кота. А стара миша, що за життя познайомилася не з однією халепою, наказувала нерозумним:
– Не ходіть далеко, бо надурить вас! Знаю такі хитрощі. Може, висить там без мотузки… Стережіться!
Мишенята не послухалися старої, повилазили на подвір’я й на радощах заспівали, що позбулися лютого ворога. Одна з них, найпрудкіша та найвідважніша, близенько підступила до смугастика й почала пищати віршик:
Жив Мурко,
Та був дурко,
Кіт сибірський,
Зріст багатирський;
Із сірим хутром,
З турецьким вусом;
Був він скажений,
На крадіжках навіжений,
За те, мабуть, і повішений.
Радійте, миші,
Радійте, пацюки,
І вся наша природа,
Настала тепер свобода!
Не встигла ораторка скінчити віршика, як кіт ожив, миттю кинувся до здобичі й ну ловити! Потім сів біля нірки стерегти сіреньких, аби не встигли сховатися. Зрозуміли тоді миші, що такого хитрого ворога ніяк не позбудешся, та й перебралися до іншого місця.
Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть комбінацію Ctrl+Enter або Control+Option+Enter.
