Українська сміховина «Бець»

Переказ сюжету скорочено

Весела смі­хо­ви­на про те, як подруж­жя виру­ши­ло до тестя в гості з вели­че­зною хлі­би­ною, настіль­ки вели­кою, що її дове­ло­ся везти на возі. Кумедні дета­лі та пере­біль­ше­н­ня ство­рю­ють атмо­сфе­ру добро­го наро­дно­го гумо­ру. Історія чудо­во пере­дає абсур­дність ситу­а­ції та щирість сіль­сько­го життя, напов­не­но­го неспо­ді­ва­ни­ми пригодами.

Повний текст

Збирається чоло­вік до тестя у гості, а жінка і каже:

— Я, чоло­ві­че, їм паля­ни­чку спечу.

— Та і спечи, — каже. Та пішов з хати.

А вона там така, що сама і спе­кти не кебе­тна. Узяла, нако­ло­ти­ла сяко­го-тако­го, аж воно ніяко­го толку нема. Вона знов до чоловіка.

— Чоловіче, я лучче хліб спечу.

— Та й печи.

Втарабанила вона в діжу і житньо­го — знов нема толку.

— Чоловіче, я, — каже, — беця їм спечу.

— Та й печи, — каже.

Навела вона повну діжу та й кличе чоловіка:

— Іди помо­жи беця у піч саджати.

От вивер­ну­ли удвох ту діжу у піч — тіль­ки зашкварчало.

Як спі­кся ж той бець:

— Розбирай, — каже, — чоло­ві­че, піч, бо так його не виймеш.

Розібрав він, вита­ска­ли так-сяк. Зсадили того беця на воза й поїхали.

От при­їздять.

— Я, — каже, — вам беця спекла.

— Ану, що там за бець?

— Та не влізе у хату, треба одвір­ки виривать.

Вирвали сіне­шні, а у хату не пройде.

— Ламайте, — каже зять, — і хатні.

Розібрали і хатні, сяк-так вне­сли його у хату. Як стали ж їсти, а він як каменюка.

За мате­рі­а­ла­ми про­є­кту folklore.com.ua.