Українська народна казка «Олівці»

Переказ сюжету скорочено

У короб­ці для олів­ців жив Простий Олівець, який вмів май­стер­но малю­ва­ти, але мав лише один колір. Поруч із ним були його яскра­ві брати — Кольорові Олівці, кожен зі своїм хара­кте­ром та уні­каль­ни­ми зді­бно­стя­ми. Спершу Простий Олівець сум­ні­вав­ся у своїй зна­чу­що­сті, але замість супер­ни­цтва вирі­шив об’єднатися з інши­ми. Разом вони ство­ри­ли справ­жні витво­ри мисте­цтва, пока­зав­ши, що дру­жба та спів­пра­ця роблять світ яскра­ві­шим. Ця добра й повчаль­на казка навчає дітей важли­во­сті коман­дної робо­ти, вза­є­мо­під­трим­ки та того, що кожен має свою цін­ність у спіль­ній справі.

Повний текст

В одній короб­ці жив собі Простий Олівець. Стрункий, в пома­ран­че­во­му костюм­чи­ку і з гумо­вим капе­лю­шком. Олівець був не тіль­ки кра­се­нем, а й умів гарно малю­ва­ти. Цілу Академію мистецтв закін­чив! Ось одя­гне він оку­ля­ри на ніс, насу­пить розум­но брови і почне води­ти стри­жнем по папе­рі: коро­тка лінія, довга лінія, одна кар­лю­чка, інша кар­лю­чка, потім малень­кі рисо­чки ― і ось вже полем скаче кінь, махає хво­стом, і грива його майо­рить на вітрі. Дивляться на малюн­ки Простого Олівця і оха­ють, і ахають:

― Ах! Ох! Як же гарно! Все вихо­дить, як живе! Ось шкода тіль­ки, що колір лише один. А так ― все як наяву!

   Поруч з Простим Олівцем жили його дво­ю­рі­дні брати ― Кольорові Олівці: Червоний Олівець, Помаранчевий Олівець, Жовтий Олівець, Зелений Олівець, Синій Олівець і Бузковий Олівець.

   За хара­кте­ром жоден з бра­тів — олів­ців не був схо­жий на іншо­го. Червоний Олівець був дуже сер­йо­зним. Помаранчевий Олівець мав славу жар­тів­ни­ка і витів­ни­ка ― розі­гра­ші різні при­ду­му­вав і всіх весе­лив. Жовтого Олівця знали як добря­ка і помі­чни­ка. Зелений Олівець вва­жав себе най­го­лов­ні­шим, і інші вва­жа­ли його хваль­ком, тому що він любив повто­рю­ва­ти: «Я… я… я». Синій Олівець теж вва­жав себе дуже важли­вим, але гово­рив мало і по суті, і важли­во­сті своєї не вика­зу­вав. Бузковий Олівець був дуже — дуже сум­ним і замрі­я­ним. Малював не часто і важли­вим себе не вва­жав. Однак всі знали, що якби не він, не були б малюн­ки бра­тів настіль­ки яскра­ви­ми і барвистими.

Кожен з бра­тів — олів­ців вмів малю­ва­ти щось своє.

   Червоний Олівець — малю­вав чер­во­ні квіти, чер­во­ні кили­ми і роти­ки у людей. Помаранчевий Олівець — малю­вав сонце, апель­си­ни, руде волос­ся у дітей, рудих котів і собак. Братик Жовтий Олівець, як і Помаранчевий, теж любив малю­ва­ти сонце, а ще квіти і мете­ли­ків. Зелений Олівець малю­вав траву і дере­ва. Синій Олівець малю­вав очі у людей, одяг, але голов­не, що міг нама­лю­ва­ти тіль­ки Синій Олівець, ― це небо і воду. Ось який важли­вий олі­вець! І остан­нім в спи­ску, але дале­ко не остан­нім за зна­чи­мі­стю, був Бузковий Олівець, і малю­вав він квіти, одяг і метеликів.

   Встали брати Кольорові Олівці дру­жно і давай малю­ва­ти: рисо­чки, кру­же­чки, пали­чки, закар­лю­чки; і бачиш, що вийшло?

   Під жов­тим сон­цем роз­ки­нув­ся зеле­ний луг, укри­тий бар­ви­сти­ми кві­та­ми, над якими уви­ва­ю­ться різно­ко­льо­ро­ві метелики.

― Який гар­ний малю­нок! ― захо­плю­ю­ться одні. ― У Простого Олівця теж малюн­ки кра­си­ві, але у бра­тів Кольорових Олівців малюн­ки весе­лі, різно­барв­ні і яскра­ві, ― від­зна­ча­ють інші.

А треті, нехо­ро­ші, під­бу­рю­ють Простого Олівця:

― Що ти мов­чиш і слу­ха­єш, як хва­лять цих виско­чок Кольорових Олівців!? Доведи їм, що ти кра­щий, ― почни з ними зма­га­ти­ся. А ще ліпше ― зіпсуй їхні малюн­ки! Так їм і треба.

   Слухаючи такі слова, Простий Олівець засму­тив­ся. Якби на його місці був хтось інший, можли­во, він би почав зма­га­ти­ся і вою­ва­ти з Кольоровими Олівцями, щоб дове­сти, хто кра­щий або головніший.

   Але Простий Олівець від­рі­зняв­ся добро­тою і мудрі­стю. На слова під­бу­рю­ва­чів він відповів:

― А чому б мені не малю­ва­ти разом з Кольоровими Олівцями! Я буду малю­ва­ти основ­ні лінії, а вони ― роз­фар­бо­ву­ва­ти, і тоді наші малюн­ки ста­нуть ще кращими!

Підійшов Простий Олівець до Кольорових і каже:

― Браття Олівці, візьміть мене в свою весе­лу коман­ду, буде­мо дру­жи­ти і малю­ва­ти разом.

   Порадилися Кольорові Олівці і прийня­ли дво­ю­рі­дно­го бра­ти­ка до себе. І ось, поди­ви­ся, що вийшло!

   Зеленим лугом скаче гні­дий кінь. Його чорна грива майо­рить на вітрі. Кінь б’є копи­том об землю, і його карі очі раді­сно виблискують.

   Яскраве сонце сві­тить у бла­ки­тно­му небі, а нав­ко­ло в’ються стро­ка­ті мете­ли­ки і цві­туть чарів­ні квіти.

― Ого-го! ― захо­плю­ю­ться нав­ко­ло. ― Які молод­ці! Так кра­си­во, реа­лі­сти­чно і аку­ра­тно малю­ють! А як дру­жно пра­цю­ють! Оце так коман­да! Оце так молод­ці! Поглянь, ось вони лежать у своїй короб­ці ― дру­жна коман­да олів­ців: Простий Олівець, Червоний Олівець, Помаранчевий Олівець, Жовтий Олівець, Зелений Олівець, Синій Олівець і Бузковий Олівець. Цю кар­ти­ну Олівці нама­лю­ва­ли разом!

   А ти, коли вран­ці про­ки­не­шся, не забудь взяти свої олів­ці і що-небудь нама­лю­ва­ти. І пам’я­тай, що тіль­ки тоді, коли з’єд­на­ю­ться всі кольо­ри, може вийти щось дій­сно яскра­ве, мальов­ни­че й прекрасне.