Українська народна казка «Їжачок і білочка»

Переказ сюжету скорочено

У зимо­во­му лісі їжа­чок мирно жив у своїй зати­шній нірці, запа­сшись суше­ни­ми гри­ба­ми та дро­ва­ми. Одного разу до нього заві­та­ла біло­чка, щоб попро­си­ти гри­бо­чків для своєї хво­рої мами. Їжачок щедро поді­лив­ся запа­са­ми, не підо­зрю­ю­чи, що неза­ба­ром сам потре­бу­ва­ти­ме допо­мо­ги. Коли він захво­рів і зали­шив­ся сам, білка з біл­че­ням при­йшли на поря­ту­нок, при­не­сли дрова, воду та при­го­сти­ли його гаря­чим мали­но­вим чаєм. Ця добра казка вчить малят цін­но­сті дру­жби, вза­є­мо­до­по­мо­ги та щедро­сті, пока­зу­ю­чи, як добрі спра­ви повер­та­ю­ться сторицею.

Повний текст

Жив у лісі їжа­чок. І тепли­ми осін­ні­ми днями він зби­рав собі пожи­ву на холо­дну зиму. Шурхотіло листя­чко, що опало з дерев — це їжа­чок сте­жин­кою про­сту­вав до своєї зати­шної нірки, яка була  біля ста­ро­го дуба.

   Неподалік, через дві галя­ви­ни і три сосно­ві ліски, жила біло­чка. Вона теж зби­ра­ла на зиму все сма­чнень­ке, що росло в теплу пору року.

   І ось при­йшла зима. Їжачок грів­ся у зати­шній і теплій нірці. Хтось посту­кав в двері: тут — тук !

— Хто там, — спи­тав їжачок.

— Це я, білочка.

   Їжачок впу­стив гостя до хати і біл­че­ня роз­ка­за­ло, що при­йшло за про­ха­н­ням мату­сі. Мама білка про­си­ла їжа­чка суше­них гри­бо­чків, на юшку. Вона захво­рі­ла і їй потрі­бні ліки, а гриби тут допоможуть.

   Їжачок пішов до комір­ки і дав най­кра­щу в’я­зо­чку білих, суше­них гри­бо­чків біл­че­ня­ті. Білочка подя­ку­ва­ла і пішла. Перед тим ще ска­за­ла, що коли мату­ся оду­жає вони при­йдуть про­від­а­ти їжа­чка і при­не­суть малин­ки для чаю. Їжачок дуже любив мали­но­вий чай.

   Зима була холо­дна. Дмухав вітер, потрі­ску­вав моро­зець і роз­ма­льо­ву­вав візе­рун­ка­ми шибки у вікон­цях. Мама білка виду­жа­ла. Разом з біл­че­ням вона виру­ши­ла в доро­гу, в гості до їжа­чка. Це було дуже добре, що саме в цю пору мама білка з біл­че­ням пішли його провідати.

   Їжачок в той час зане­ду­жав. Він жив сам і не було кому ні води­ці, ні дро­вець при­не­сти, ні чаю заварити.

   Ось і при­йшли мама з біл­че­ням. Їжачок заку­та­ний у кожу­шок від­чи­нив двер­ця­та. Побачивши, що він хво­ріє, мама — білка з біл­че­ням вирі­ши­ли допо­мог­ти. Білченя при­не­сло з двору  дрова, мама — білка — води­цю і роз­па­ли­ла в печі. Стало знов тепло і зати­шно в їжа­чко­вій нірці. Білка зро­би­ла мали­но­вий чай і пахо­щі напов­ни­ли хатку їжа­чка. Їжачок, що був уже заснув — про­бу­див­ся. Білка напо­ї­ла його гаря­чим чаєм і гри­бо­вою юшкою. Їжачок заснув знов, міцним і солод­ким сном. А на ранок про­ки­нув­ся вже здо­ро­вим. Ось так  маля­та дру­жба і добро­та допо­ма­гає в житті.