Переказ сюжету скорочено
Українська народна казка «Як пан по-німецькому балакав» — це дотепна історія про пихатого пана, який вирішив похизуватися своїм вигаданим знанням «німецької мови» перед тещою. Завдяки кмітливості слуги його план обернувся на суцільний комічний провал. Ця казка висміює пиху та самовпевненість, водночас показуючи силу розуму та хитрощів простих людей. Наповнена гумором і народною мудрістю, історія зачаровує своїм сюжетом і повчає з повагою ставитися до оточуючих.
Повний текст
Одна вдова, проста жінка, та оддала дочку за поганенького, але дуже пихатого панка. От раз той зять і поїхав до тещі в гості. А дорогою й каже своєму наймитові:
– Я балакатиму до тещі не по-нашому. А ти їй скажеш, що я вже забув по-своєму балакати, а тільки по-німецькому вмію. А як я що скажу по-німецькому, так ти їй по-нашому переказуй.
От приїхали. Теща рада, що зять приїхав, вітається до нього, а він:
– Вухри-мохри! Вухри-мохри!
Вона злякалася та й питає наймита:
– Що це йому таке сталося, що річ йому одібрало?
– Та то він уже забув по-своєму балакати, а навчився по-німецькому, – каже парубок. – Але ви можете сміливо з ним своєю мовою балакати – я вмію перекладати.
От теща і питає зятя:
– Може, обідати вже будете?
А він:
– Вухри-мохри! Вухри-мохри!
А наймит перекладає:
– То він каже, що не хоче обідати.
Пан сердиться, що наймит так каже, та аж кричить: «Вухри-мохри!», бо їсти страшенно хоче.
А наймит:
– Ідіть, паніматко, од його, а то бачите – сердиться, що ви з обідом докучаєте.
Теща з наймитом пообідала, а зять зостався не ївши. От увечері знов теща питає зятя, чи не вечерятиме.
А він:
– Вухри-мохри! Вухри-мохри! Наймит каже:
– Не хоче вечеряти, каже, щоб дали тільки шматок хліба та води.
Так теща йому тільки те й дала, а повечеряла з наймитом. Зять уже так сердиться на наймита, а не хоче по-своєму балакати. От уранці лагодиться вже він їхати. Теща й того, й сього несе на віз дочці та онукам на гостинець.
А він радий, що такого багато, та:
– Вухри-мохри! Вухри-мохри!
А наймит перекладає:
– Не несіть нічого! Пан не хоче брати, каже, щоб забрали геть.
То теща і позабирала все назад.
От як виїхали за слободу, пан почав наймита лаяти:
– Я через тебе голодний сидів і додому нічого не везу. Коли так, чого я сюди й приїздив?
А наймит каже:
– А хіба я знаю по-німецькому! Я думав, що як слід перекладаю.
Так парубок провчив пихатого пана.
Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть комбінацію Ctrl+Enter або Control+Option+Enter.
