Українська народна казка «Два брати»

Переказ сюжету скорочено

У давні часи жили два брати: один бага­тий і заздрі­сний, а дру­гий бідний, але розум­ний і добро­зи­чли­вий. Бідний брат мав лише одно­го півня, але навіть це викли­ка­ло заздрість у бага­то­го. Щоб уни­кну­ти кон­флі­ктів, бідний вирі­шив зарі­за­ти півня і від­не­сти його пано­ві в пода­ру­нок. Пан оці­нив розум бідня­ка, який вміло роз­ді­лив півня між усіма гостя­ми, і щедро наго­ро­див його зем­лею. Багатий брат, поба­чив­ши успіх, спро­бу­вав наслі­ду­ва­ти бідно­го, але через від­су­тність кмі­тли­во­сті лише осо­ро­мив­ся. У під­сум­ку, мудрість і вина­хі­дли­вість бідно­го брата допо­мо­гли йому змі­ни­ти життя на краще, а бага­тий зали­шив­ся з поро­жні­ми руками.

Повний текст

За висо­ки­ми гора­ми, за дрі­му­чи­ми ліса­ми жили два брати. Один був бага­тий-пре­ба­га­тий, дру­гий бідний-пре­бі­дний. У бага­то­го було вся­ко­го добра дово­лі, у бідно­го нічо­го не було, крім півня. .

Багатий брат був дуже заздрі­сним. І поза­здрив він, що в бідно­го на подві­р’ї півень співає.

Піде бідний на заро­бі­тки, а бага­тий його жінці життя не дає через того півня:

— Заріжте свого півня, а ні, то я сам його при­кін­чу! Через нього виспа­ти­ся ніяк не можна.

Повернувся бідний чоло­вік з робо­ти, а жінка й роз­по­ві­ла про все. «Що ж роби­ти?» — поча­ли дума­ти чоло­вік із жінкою.

— Знаєш, жінко, що ми зробимо?

— Що?

— Заріж півня, засмаж добре, я поне­су його панам у дару­нок. Ачей щось діста­ну за нього. Ми самі й так тим пів­нем ситі не буде­мо — в нас сім’я вели­ка, нам хоча б хліб та вода.

Не хоті­ло­ся жінці зали­ша­ти­ся без пів­ни­ка. Він щоран­ку будив її, та й що не гово­ри, все ж жива тва­ри­на біля хати. Та що було роби­ти? Зарізала жінка півня, обску­бла, засмажила.

Поніс бідний чоло­вік півня до пана. Здивувався пан щедро­сті бідня­ка. Адже він знав, що в бідно­го нічо­го, крім запі­чка, дітей і того півня, немає.

Бідняк роз­по­вів усе пано­ві. Пан пожа­лів бідня­ка й запро­сив його до себе на обід. Хай він хоч попро­бує свого півня.

Всього за сто­лом сиді­ло семе­ро людей: пан з пані­єю, їх два сини, дві дочки й бідний чоло­вік. Треба було якось того півня поді­ли­ти. От пан і попро­сив бідня­ка роз­ді­ли­ти півня на сім рів­них частин. Думав чоло­вік, думав, а потім узяв ножа й почав ділити:

— Ви, пане, голо­ва цього дому — вам голо­ву. Пані — вона в домі теж вели­ку силу має, й не раз голо­ва повер­та­є­ться туди, куди пані хоче. Отже, вам, пані,— шия! Дочки ваші, як ластів­ки на кри­лах, скоро виле­тять з цього дому. Значить, доне­чкам — криль­ця. Сини теж підуть по світу. Синам — ноги. Ну, а оскіль­ки ви й мене запро­си­ли на цей обід, за що я вам дуже вдя­чний, то мені зали­ша­є­ться туловище.

Сподобалася пано­ві така діль­ба. Розсміявся пан, поба­чив­ши розум бідно­го чоло­ві­ка, й каже:

— Приходь зав­тра, чоло­ві­че, в поле і вибе­ри собі десять угрів землі там, де тобі захочеться.

Пішов чоло­вік додо­му радий. Таке щастя йому й не снилося.

Прийшов вран­ці до будин­ку пана. Ходить перед пан­ським дво­ром, чекає, коли пан вийде, щоб разом з ним піти в поле.

Та слі­дом за ним при­йшов і його брат: хоті­лось йому знати, чому це бідняк так зача­стив до пана. Розпитав брата про все, а той нічо­го не зата­їв, все чисто розповів.

Побіг бага­тий додо­му й нака­зав жінці шви­день­ко зарі­за­ти п’ять пів­нів. Зарізала жінка пів­нів, поніс їх бага­тий до пана, спо­ді­ва­ю­чись діста­ти цілий хутір.

Запросив пан і бага­то­го на обід.

Сів бага­тий і чекає, коли і його пан покли­че землю огля­да­ти. А пан каже багатію:

— Нас за сто­лом семе­ро: дві мої дочки, два сини, ми з жін­кою і ви. Треба роз­ді­ли­ти цих п’ять пів­нів, щоб вийшло порів­ну. Думав бага­тій, думав, як би роз­ді­ли­ти пів­нів, та так ні до чого і не доду­мав­ся. Тоді пан каже бідно­му, що стояв у кутку:

— Ану роз­ді­ли оцих п’ять пів­нів поміж сімо­ма, щоб було всім порівну.

Бідняк, недов­го дума­ю­чи, каже:

— Пан і пані — їх двоє. Одного півня пано­ві й пані — разом буде їх троє. Дві дочки в пана. Одного півня дочкам — також разом буде троє. Два сини в пана. Синам одно­го півня — і так троє. Я один. Мені двох пів­нів, і нас буде троє. От тепер порівну!

— Прекрасно! — і пан похва­лив бідня­ка за його гострий розум.

Так бідний чоло­вік дістав землю й до того ще двох півнів.