Киргизька народна казка «Хлопчик та золоті ляльки»

Переказ сюжету скорочено

«Хлопчик та золо­ті ляль­ки» — це кир­гизь­ка наро­дна казка про мудрість і кмі­тли­вість. У давні часи один пади­шах вирі­шив випро­бу­ва­ти розум свого сусі­да, наді­слав­ши йому три одна­ко­ві на вигляд золо­ті ляль­ки. Хоча ляль­ки були іден­ти­чні за роз­мі­ром і вагою, їхня цін­ність від­рі­зня­ла­ся. Ніхто не міг зна­йти різни­цю між ними, аж поки моло­дий хло­пець-сиро­та, потра­пив­ши до пала­цу, не роз­крив цю таєм­ни­цю. Він заува­жив, що одна ляль­ка сим­во­лі­зує поро­жню бала­ка­ни­ну, інша — впер­тість, а третя — справ­жню мудрість. Його від­по­відь вра­зи­ла всіх, і хло­пець заслу­же­но здо­був визна­н­ня та став радни­ком пади­ша­ха. Казка вчить, що істин­на цін­ність люди­ни поля­гає не у зов­ні­шньо­му вигля­ді, а у мудро­сті та розумінні.

Повний текст

Колись давно-давно був собі один пади­шах. І наду­мав він випро­бу­ва­ти мудрість пади­ша­ха сусі­дньої з ним дер­жа­ви. Для цього велів пади­шах своїм май­страм-юве­лі­рам зро­би­ти з золо­та три одна­ко­вих ляль­ки й послав їх з гін­цем падишаху-сусіду.

Гінцеві ж так наказав:

– Ляльки ці мають одна­ко­ву форму, вагу и роз­мі­ри. Але вар­тість їх різна. Одна з них дуже деше­ва, друга дорож­ча, а третя най­до­рож­ча. Хай від­по­вість пади­шах, у чому тут таємниця.

Падишах ува­жно роз­гля­нув ті ляль­ки, що при­сла­ли йому, вер­тів і так і сяк, та хоч як вдив­ляв­ся він у кожну ляль­ку, різни­ці між ними не бачив. Розпитував візи­рів, акса­ка­лів, най­до­свід­че­ні­ших своїх май­стрів. Але й вони всі зійшлись на одно­му: ляль­ки між собою нічим не відрізняються.

Тим часом слава про дивні ляль­ки коти­ла­ся далі й далі. У ста­ро­го й мало­го тіль­ки й мови було, що про ті ляль­ки. Почув про них сиро­та-хло­пчи­на, який нена­ро­ком насту­пив на чотки мулли й за те давно вже сидів у під­зе­мел­лі. Якось хло­пчик цей каже сторожі:

– Якби мені пока­за­ли ті ляль­ки, я б зна­йшов різни­цю між ними. А за те неба­га­то прошу: хай мене випу­стять з підземелля.

Сторожа про все доне­сла пади­ша­хо­ві. Привели хло­пчи­ну в пала­ти, пока­за­ли йому ляль­ки. Хлопчик, ува­жно при­ди­вив­шись, помі­тив у вухах діро­чки. Взяв тоді він тонень­ку дро­тин­ку і обе­ре­жно про­су­нув її у вухо пер­шої ляль­ки. Дротинка виткну­ла­ся у неї з рота. Взяв тоді хло­пчик другу ляль­ку й про­су­нув у вухо дро­тин­ку. Вона виткну­ла­ся з іншо­го вуха. У тре­тьої ляль­ки дро­тин­ка застря­гла у вусі.

Усі при­су­тні були цим дуже зди­во­ва­ні. Тоді хло­пчик й каже:

– Вельмишановний пади­ша­ху! Ляльки поді­бні до людей, то й ціни­ти їх треба, як цінять люди­ну. Перша ляль­ка нага­дує базі­ка­ла — язи­ка­ту, пусту, нена­дій­ну люди­ну. То й ціна такій ляль­ці — лама­ний гріш. Друга ляль­ка мені нага­да­ла неслу­ха — неува­жну, пиха­ту і впер­ту люди­ну. Ні добро­го слова, ні мудрої ради люди­на така не послу­хає. Третя ляль­ка нага­дує мудру люди­ну, вдум­ли­ву, неба­га­то­слів­ну. Такій люди­ні нема ціни, тож ця ляль­ка з усіх найдорожча.

З такою роз­гад­кою таєм­ни­ці ляльок пого­ди­ли­ся всі присутні.

Хлопчика похва­ли­ли за розум й одра­зу ж посла­ли від­по­відь хитро­му падишахові.

А мудрий хло­пчик-сиро­та став візи­ром у свого падишаха.