Переказ сюжету скорочено
Весела сміховина про те, як подружжя вирушило до тестя в гості з величезною хлібиною, настільки великою, що її довелося везти на возі. Кумедні деталі та перебільшення створюють атмосферу доброго народного гумору. Історія чудово передає абсурдність ситуації та щирість сільського життя, наповненого несподіваними пригодами.
Повний текст
Збирається чоловік до тестя у гості, а жінка і каже:
— Я, чоловіче, їм паляничку спечу.
— Та і спечи, — каже. Та пішов з хати.
А вона там така, що сама і спекти не кебетна. Узяла, наколотила сякого-такого, аж воно ніякого толку нема. Вона знов до чоловіка.
— Чоловіче, я лучче хліб спечу.
— Та й печи.
Втарабанила вона в діжу і житнього — знов нема толку.
— Чоловіче, я, — каже, — беця їм спечу.
— Та й печи, — каже.
Навела вона повну діжу та й кличе чоловіка:
— Іди поможи беця у піч саджати.
От вивернули удвох ту діжу у піч — тільки зашкварчало.
Як спікся ж той бець:
— Розбирай, — каже, — чоловіче, піч, бо так його не виймеш.
Розібрав він, витаскали так-сяк. Зсадили того беця на воза й поїхали.
От приїздять.
— Я, — каже, — вам беця спекла.
— Ану, що там за бець?
— Та не влізе у хату, треба одвірки виривать.
Вирвали сінешні, а у хату не пройде.
— Ламайте, — каже зять, — і хатні.
Розібрали і хатні, сяк-так внесли його у хату. Як стали ж їсти, а він як каменюка.
За матеріалами проєкту folklore.com.ua.
Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть комбінацію Ctrl+Enter або Control+Option+Enter.
