Казка Михайла Пляцковського «Шматочок місяця на черепичному даху»

Переказ сюжету скорочено

Казкова істо­рія Михайла Пляцковського про щеня Тявка та кота Чорнобурчика, які вночі поба­чи­ли загад­ко­ве сві­тло на даху й вирі­ши­ли, що це — справ­жній ула­мок ммі­ся­ця. Але що буде, коли сонце зійде, а мрії зни­кнуть? Зворушлива казка дпро дитя­чу уяву, дру­жбу та цін­ність мрій.

Повний текст

Якось уве­че­рі цуце­ня Тявко та кіт Чорнобурчик сиді­ли на лавці і роз­по­від­а­ли один одно­му казки. Раптом Чорнобурчик штов­хнув цуце­ня лапою в бік і шепнув про­сто на вухо:

— Подивися на дах сусі­дньо­го будинку…

— Ну, див­лю­ся. Звичайний дах…

— А ти ще подивися.

— Яка різни­ця, скіль­ки я диви­ти­му­ся? Дах як дах. І що там у тем­ря­ві побачиш?

— Димар бачиш? — не вга­мо­ву­вав­ся Чорнобурчик.

— Димар я бачу. Он він. І дим із дим­ма­ря йде.

— А поруч із димарем?

— Світиться щось!

— Отож, сві­ти­ться. А що?

Тут вони оби­два під­ня­ли дого­ри мор­до­чки і поба­чи­ли над дахом яскра­вий, схо­жий на вели­че­зний лимон, місяць.

— Послухай, Чорнобурчику, може, від міся­ця від­ла­мав­ся шма­то­чок і впав на дах? — роз­мрі­я­ло­ся цуце­ня Тявко.

— А чому б і ні? Мабуть, це справ­ді шма­то­чок міся­ця. Він упав і світиться.

З тим при­я­те­лі й пішли спати, а рано-вран­ці Чорнобурчик про­ки­нув­ся, умив­ся і пря­мі­сінь­ко виру­шив на сусід­ський дах, щоб поди­ви­ти­ся на «міся­чний камін­чик». Видерся схо­да­ми на дах, але нічо­го, крім малень­ко­го скель­ця, не знайшов.

— От що, зна­чить, учора вночі сві­ти­ло­ся, — поду­мав Чорнобурчик.

Але цуце­ня­ті він про це не ска­зав: ну, нехай Тявко, як і рані­ше, мріє і хай вірить, що ми бачи­ли вве­че­рі на чере­пи­чно­му даху справ­жні­сінь­кий шма­то­чок міся­ця, — вирі­шив Чорнобурчик. Адже це так сумно, коли раптом заби­ра­ють мрію.