Переказ сюжету скорочено
У казці “Заячий холодок” автор Василь Чухліб розповідає про капловухого зайця, який нахабно захоплює собі всі прохолодні місця під деревами, намагаючись витіснити інших зайців. Проте мудрий Дід-заєць разом з іншими зайцями вчать його цінувати колективне, показуючи, що не можна забирати все собі. Казка підкреслює важливість співпраці, справедливості та поваги до інших.
Повний текст
Колись, давно-давно, величезні ліси заячого холодку росли. І селилися в них зайці гамірливими селами й селищами. Тепер же заячий холодок лиш подекуди в лісі, під гіллястими кучерявими деревцями зайці люблять спочивати і вести довгі розмови про життя-буття.
Хтозна, звідкіля приблудився до Золотого бору капловухий Заєць. І такий же задавака та нахаба!
— Це мій холодок! — заявив, влігшися під одним деревцем.
— І це мій! — вигріб собі ложе під іншим.
— І це мій! — побіг під третє, зігнавши звідтіля зайчат.
— Хіба так можна?! — прибігли скаржитися вони Дідові-зайцю.
— Не хвилюйтеся, — заспокоїв їх Дід. — Побачимо, що з того далі буде.
Пішли зайці на город по капусту. Капловухий Заєць вибрав найбільшого качана, силкується, ніяк не покотить.
— Облиш! — сказав йому заєць Дід. — Це наша капуста. Поплентався капловухий Заєць у свій холодок ні з чим.
Лежить, насурмонившись, лапу на лапу закинув. Аж чує: зайці збираються на город по моркву. І він з ними.
Учепився за найбільшу морквину, тягне.
— Облиш! — сказав йому заєць Дід. — Хіба це твоя морква: і Це наша!
Розсердився капловухий Заєць. Лежить у холодку, не поворухнеться.
А зайці повсідалися на осонні, ласують морквою, капустою
Капловухому мулько стало лежати і їсти хочеться.
— Ідіть уже в холодок! — гукає до зайців.
— А хіба то наш холодок? То ж твій, — відказують йому зайці.
Капловухий Заєць як підскочить та як загаласує на весь ліс:
— Це наш холодок! Наш!
А зайці як засміються! Отож-то.
Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть комбінацію Ctrl+Enter або Control+Option+Enter.
