Казка братів Грімм «Три брати»

Переказ сюжету скорочено

Ця казка роз­по­від­ає про ста­ро­го чоло­ві­ка та його трьох синів, кожен з яких нама­га­є­ться дове­сти свою май­стер­ність. Батько ста­вить перед сина­ми зав­да­н­ня — зна­йти своє покли­ка­н­ня, осво­ї­ти реме­сло та дове­сти свою вмі­лість. Той, хто стане най­кра­щим май­стром, отри­має у спа­док батьків­ський дім. Історія пока­зує важли­вість напо­ле­гли­во­сті, пра­цьо­ви­то­сті та бра­тер­ської любо­ві. Кожен син про­хо­дить свій шлях, щоб дове­сти, що гідний бути не лише май­стром, а й опо­рою для родини.

Повний текст

Жив собі на світі чоло­вік, було в нього три сини, і все його майно скла­да­ло­ся з одно­го лише будин­ку, в якому він і жив, І хоті­ло­ся кожно­му із синів після смер­ті батька воло­ді­ти цим будин­ком, але батько любив усіх трьох одна­ко­во і не знав, як йому вчи­ни­ти, аби ніко­го з них не скрив­ди­ти, А про­да­ва­ти буди­нок він не хотів, тому що дім дістав­ся йому у спа­док ще від пра­ді­дів; а то можна було б його про­да­ти, а гроші між дітьми поді­ли­ти.
От наду­мав наре­шті батько, що йому роби­ти, і каже синам:
— Ідіть, хло­пці, ман­дру­ва­ти по біло­му світі, пошу­кай­те собі щастя, і нехай кожен з вас навчи­ться яко­мусь реме­слу. А коли повер­не­тесь додо­му, буди­нок одер­жить той, хто вияви­ться кра­щим май­стром.
Сини цим ріше­н­ням лиши­ли­ся ціл­ком задо­во­ле­ні; і вирі­шив стар­ший, з них стати кова­лем, сере­дній — цируль­ни­ком, а молод­ший — фехту­валь­ни­ком. Домовилися вони, коли мають повер­ну­ти­ся додо­му, і руши­ли в путь- доро­гу.
Трапилося так, що кожен з них зна­йшов собі досвід­че­но­го май­стра, у якого він і зміг добре вивчи­ти­ся реме­слу.
Ковалеві дове­ло­ся під­ко­ву­ва­ти коро­лів­ських коней, і він поду­мав: «Ну, вже тепер буди­нок буде мій».
Цирульник голив усіх вель­мо­жних панів і теж гадав, що буди­нок діста­не­ться саме йому.
Фехтувальник нео­дно­ра­зо­во отри­му­вав удари, але він все це зно­сив тер­пля­че і не зане­па­дав духом, бо мав на думці одне: «Якщо ти будеш боя­ти­ся уда­рів, буди­нок твоїм ніко­ли не буде».
Нарешті настав зазна­че­ний день.
Всі сини повер­ну­ли­ся до батька, але вони не знали, як краще пока­за­ти йому свою май­стер­ність. Сидять вони одно­го разу і між собою радя­ться, аж раптом бачать — полем біжить заєць.
— Е,— каже цируль­ник,— а він вча­сно з’явився!
Узяв він чашку і мило, швид­ко повер­тів помаз­ком, збив піну і, коли заєць під­біг ближ­че, нами­лив його на бігу і на бігу ж вибрив йому борід­ку. До того ж зро­бив це так вправ­но, що не запо­ді­яв зайцю ніяко­го болю.
— Це мені подо­ба­є­ться,— ска­зав батько.— Якщо твої брати не пере­вер­шать тебе в май­стер­но­сті, буди­нок буде твій.
А невдов­зі повз них пром­ча­ла каре­та, і сидів у ній якийсь пан.
— Зараз ви, бате­чко, поба­чи­те, що я вмію роби­ти,— ска­зав коваль.
Кинувся він слі­дом за каре­тою, на ходу зірвав у коня всі чоти­ри під­ко­ви і під­бив чоти­ри нові.
— Ти справ­ді хло­пець дуже спри­тний,— заува­жив батько,— спра­ву свою вико­ну­єш не гірше за свого брата; я вже й не знаю, кому від­да­ти буди­нок.
Тоді каже тре­тій:
— Дозвольте і мені, бате­чку, дове­сти свою май­стер­ність.
А тут якраз задо­щи­ло. Витяг він свою шпагу і почав нею роз­ма­ху­ва­ти над голо­вою так, що жодна кра­пли­на не могла на нього впа­сти; а коли дощ пішов чим­дуж і пере­йшов наре­шті у справ­жню зливу, і вже цілі пото­ки лили­ся з неба, він став ору­ду­ва­ти своєю шпа­гою все швид­ше й швид­ше і лишив­ся зов­сім сухим, начеб­то сидів під дахом.
Побачив це батько, зди­ву­вав­ся і каже молод­шо­му сино­ві:
— Ти пока­зав най­біль­шу май­стер­ність, буди­нок я від­даю тобі.
Брати, як і обі­ця­ли один одно­му, батько­вим ріше­н­ням зали­ши­ли­ся задо­во­ле­ні, а оскіль­ки вони дуже люби­ли один одно­го, то стали жити в будин­ку всі разом і займа­ти­ся кожен своїм реме­слом. Майстрами брати були досвід­че­ни­ми, отже заро­бля­ли чима­ло гро­шей. Так жили вони довго і щасли­во до самої ста­ро­сті всі разом.