Казка Галини Дайнеги «Лисиця і цап у ямі»

Переказ сюжету скорочено

Ця казка Галини Дайнеги роз­по­від­ає про хитру лиси­цю, яка, потра­пив­ши в пас­тку, ско­ри­ста­ла­ся довір­ли­ві­стю козла, щоб вибра­ти­ся з ями. Лисиця, обма­ном пере­ко­нав­ши козла, що в ямі прохо­ло­дно і є вода, зама­нює його стри­бну­ти до неї. Коли козел опи­ня­є­ться в ямі, лиси­ця вико­ри­сто­вує його, щоб вистри­бну­ти на волю, зали­шив­ши його на само­ті. Казка вчить бути оба­чним і не дові­ря­ти хитрим обіцянкам.

Повний текст

Голодна лиси­ця бігла понад лісом, задрав­ши пику вгору, при­гля­да­лась на ворон, зазі­ва­лась і поле­ті­ла в яму. Яма була гли­бо­ка, похо­же — вико­па­на охо­тни­ка­ми, щоб зло­вить якого-небудь зві­рю­ку. Лисиця цілий день гибі­ла в ямі голо­дна, сил­ку­ва­лась випли­гнуть і ніяк не могла вибра­ться звід­ти. Уже пізно так, як у полу­дню пору, де не взяв­ся козел, ішов до лісу, задрав­ши голо­ву; хво­сти­ком шеве­лив, борід­кою потру­ху­вав, голо­вою покивував.

Побачила лиси­ця козла, поча­ла його уле­щать: «Ей, зем­ляк! Чого ти там по жарі тиня­є­шся? Іди до мене в холо­до­чок». — «Не хочу, там сиро; я краще піду в ліс, там може собі води­ці наги­баю, а то душа горить, пить хоче­ться». — «Ех ти, дурень кудла­тий, де ж ти там води зна­йдеш? Та наві­що й шукать, коли ось у мене під нога­ми є чиста холо­дна вода. Плигай до мене, тут прохо­ло­дно, не душно, свіжа води­ця… І уми­рать не треба!.. А ти там жари­шся на сонці, поті­єш, томи­шся, нудьгуєш».

Козел послу­хавсь, пли­гнув до лиси­ці в яму, аж бриз­ки поле­ті­ли на всі боки. Лисицю зама­лим не заду­шив. А вона йому: «Тихше, боро­да­тий дурень, ти всю мене обдав гря­зю­кою!» А сама тим­ча­сом, не довго думав­ши, пли­гну­ла козло­ві на спину, а з спини на роги, і вистри­бну­ла з ями. А козел зостав­ся у ямі і був там за того ще два дні, поки нев­зна­чай натра­пи­ли на його пасту­хи і витя­гли звід­ти на віжках.