Переказ сюжету скорочено
Українська сміховина про бабу, яка вперше вирішила “говіти” і через свою недосвідченість прийняла млин за церкву. Її кумедний діалог із мірошником та дитяча радість удома додають ситуації щирого народного гумору. Ця весела історія показує, як простота та незнання можуть призвести до несподіваних і смішних наслідків.
Повний текст
Жила собі така баба, що зроду й у церкві не була і зроду не говіла.
От син їй і каже:
— Ви б пішли, мамо, та одговілись, бо мені за вас люди дорікають.
— Та як же я піду, що я не знаю, яка і церква?
— А там, — каже, — побачите таке високе, а угорі хрест.
От вона іде, бачить — стоїть млин, а у його ж крила навхрест. Вона й давай хреститись.
Коли це виходить мірошник, вона до його:
— Висповідайте мене, батюшка.
Той як візьме набивачку, давай її сповідати. Виманіжив добре та й пустив.
От приходе вона додому, сіла на лаві, а діти граються та до неї:
— Баба з церкви прийшла, баба з церкви прийшла!
Обнімають її, а вона:
— Цитьте, діти, тут скрізь по плечах свята сповідь лежить.
— А як там, бабо, у церкві?
— Та спас усе хур-хур-хур, а свята пречиста тільки ло-то-то-то, ло-то-то-то (цебто камінь та шестірня).
За матеріалами проєкту folklore.com.ua.
Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть комбінацію Ctrl+Enter або Control+Option+Enter.
