Українська сміховина «Баба говіє»

Переказ сюжету скорочено

Українська смі­хо­ви­на про бабу, яка впер­ше вирі­ши­ла «гові­ти» і через свою недо­свід­че­ність прийня­ла млин за цер­кву. Її куме­дний діа­лог із міро­шни­ком та дитя­ча радість удома дода­ють ситу­а­ції щиро­го наро­дно­го гумо­ру. Ця весе­ла істо­рія пока­зує, як про­сто­та та незна­н­ня можуть при­зве­сти до неспо­ді­ва­них і смі­шних наслідків.

Повний текст

Жила собі така баба, що зроду й у цер­кві не була і зроду не говіла.

От син їй і каже:

— Ви б пішли, мамо, та одго­ві­лись, бо мені за вас люди дорікають.

— Та як же я піду, що я не знаю, яка і церква?

— А там, — каже, — поба­чи­те таке висо­ке, а угорі хрест.

От вона іде, бачить — сто­їть млин, а у його ж крила нав­хрест. Вона й давай хреститись.

Коли це вихо­дить міро­шник, вона до його:

— Висповідайте мене, батюшка.

Той як візьме наби­ва­чку, давай її спо­від­а­ти. Виманіжив добре та й пустив.

От при­хо­де вона додо­му, сіла на лаві, а діти гра­ю­ться та до неї:

— Баба з цер­кви при­йшла, баба з цер­кви прийшла!

Обнімають її, а вона:

— Цитьте, діти, тут скрізь по пле­чах свята спо­відь лежить.

— А як там, бабо, у церкві?

— Та спас усе хур-хур-хур, а свята пре­чи­ста тіль­ки ло-то-то-то, ло-то-то-то (цебто камінь та шестірня).

За мате­рі­а­ла­ми про­є­кту folklore​.com​.ua.