КазкиНародніУкраїна

Українська народна казка «Про котика та півника»

Переказ сюжету скорочено

Казка «Котик та пів­ник» роз­по­від­ає про хитро­щі та дру­жбу, які допо­ма­га­ють дола­ти тру­дно­щі. Котик і пів­ник живуть разом, дба­ють один про одно­го, але хитра лиси­ця нама­га­є­ться ско­ри­ста­ти­ся довір­ли­ві­стю пів­ни­ка. Завдяки вина­хі­дли­во­сті коти­ка вда­є­ться подо­ла­ти всі пере­шко­ди і вря­ту­ва­ти друга. Ця істо­рія вчить бути пиль­ни­ми, ціну­ва­ти дру­жбу і про­яв­ля­ти кмі­тли­вість у скла­дних ситуаціях.

Повний текст

Були собі котик та пів­ник. Котик було на скри­по­чці грає, а пів­ник пісень­ки спів­ає. Котик було йде їсти добу­ва­ти, а пів­ник вдома сидить та хати гля­дить. То котик було, йдучи, наказує:

– Ти ж тут ніко­го не пускай, та й сам не виходь, хоч би хто й кликав.

– Добре, добре! — каже пів­ник. Замкне хату та й сидить, аж поки котик повернеться.

Навідала пів­ни­ка лиси­ця та й наду­ма­ла його під­ма­ну­ти. Підійде під вікон­це, як коти­ка нема дома, та й підмовляє:

– Півнику, пів­ник, вигля­ни у віконце!

У мене золо­та пше­ни­ця, холо­дна водиця.

А пів­ник їй:

– То-ток, то-ток, не велів коток!

Бачить лиси­ця, що так не бере, при­йшла раз уночі, наси­па­ла пів­ни­ко­ві попід вікном пше­ни­ці, а сама засі­ла за кущем.

Пішов котик, а пів­ник поди­вив­ся у вікон­це, поба­чив роз­си­па­ну пше­ни­чку та й міркує:

— Швиденько поклюю, ніхто мене не поба­чить, то й коти­ко­ві не скаже.

Тільки пів­ник за поріг вийшов, а лиска за нього та й помчала.

А пів­ник кричить:

— Котику-бра­ти­ку,

Несе мене лиска

За висо­кі гори, за темні ліси.

Порятуй мене!

Котик поки почув, то вже й спі­знив­ся лиску дога­ня­ти. Вернувся додо­му та плаче, а потім узяв скри­пку, писа­ну торбу та й пішов до лисич­чи­ної хатки. А в лиси­ці було чоти­ри дочки та один син.

Зібралася стара лиси­ця на влови, а дітям нака­за­ла ніко­го не пуска­ти, пів­ни­ка гля­ді­ти та окріп гріти, щоб ото вже, як повер­не­ться, їжу вари­ти. А котик піді­йшов під вікно та й почав грати й приспівувати:

Ой у лиски, в лиски новий двір

Та чоти­ри дочки на вибір,

П’ятий синок ще й Пилипок.

Вийди, лисе, подивися:

Чи хоро­ше граю!

От най­стар­ша лиси­чів­на не втер­пі­ла та до менших:

– Ви тут посидь­те, а я піду подив­люсь, що воно там так гарно грає?

Тільки вона вийшла, а котик її схо­пив та в писа­ну торбу.

А сам знову грає:

Ой у лиски, в лиски новий двір

Та чоти­ри дочки на вибір,

П’ятий синок ще й Пилипок.

Вийди, лисе, подивися:

Чи хоро­ше граю!

Не втер­пі­ла й друга лиси­чів­на та й собі вийшла, а він і ту схо­пив та в писа­ну торбу. Так усіх лисе­нят виманив.

А потім поче­пив торбу на сухій вербі, сам у хату, зна­йшов пів­ни­ка, розв’язав, взяли вони вдвох усю лисич­чи­ну стра­ву поїли, гор­щи­ка з окро­пом вивер­ну­ли, а самі вте­кли додо­му. Та вже потім пів­ник дові­ку слу­хав котика.

Знайшли помил­ку? Виділіть текст та нати­сніть ком­бі­на­цію Ctrl+Enter або Control+Option+Enter.

Залишити відповідь

Back to top button
Увійти

Звіт про орфографічну помилку

Наступний текст буде надіслано до нашої редакції: