Казка Михайла Пляцковського «Шматочок місяця на черепичному даху»

Переказ сюжету скорочено

Казкова історія Михайла Пляцковського про щеня Тявка та кота Чорнобурчика, які вночі побачили загадкове світло на даху й вирішили, що це — справжній уламок ммісяця. Але що буде, коли сонце зійде, а мрії зникнуть? Зворушлива казка дпро дитячу уяву, дружбу та цінність мрій.

Повний текст

Якось увечері цуценя Тявко та кіт Чорнобурчик сиділи на лавці і розповідали один одному казки. Раптом Чорнобурчик штовхнув цуценя лапою в бік і шепнув просто на вухо:

— Подивися на дах сусіднього будинку…

— Ну, дивлюся. Звичайний дах…

— А ти ще подивися.

— Яка різниця, скільки я дивитимуся? Дах як дах. І що там у темряві побачиш?

— Димар бачиш? — не вгамовувався Чорнобурчик.

— Димар я бачу. Он він. І дим із диммаря йде.

— А поруч із димарем?

— Світиться щось!

— Отож, світиться. А що?

Тут вони обидва підняли догори мордочки і побачили над дахом яскравий, схожий на величезний лимон, місяць.

— Послухай, Чорнобурчику, може, від місяця відламався шматочок і впав на дах? — розмріялося цуценя Тявко.

— А чому б і ні? Мабуть, це справді шматочок місяця. Він упав і світиться.

З тим приятелі й пішли спати, а рано-​вранці Чорнобурчик прокинувся, умився і прямісінько вирушив на сусідський дах, щоб подивитися на «місячний камінчик». Видерся сходами на дах, але нічого, крім маленького скельця, не знайшов.

— От що, значить, учора вночі світилося, — подумав Чорнобурчик.

Але цуценяті він про це не сказав: ну, нехай Тявко, як і раніше, мріє і хай вірить, що ми бачили ввечері на черепичному даху справжнісінький шматочок місяця, — вирішив Чорнобурчик. Адже це так сумно, коли раптом забирають мрію.