Казка Ганса Крістіана Андерсена «Принцеса на горошині»

Переказ сюжету скорочено

Ця відо­ма казка Ганса Крістіана Андерсена роз­по­від­ає про прин­ца, який шукав справ­жню прин­це­су для одру­же­н­ня. Після дов­гих пошу­ків він не зміг зна­йти ту, яка б від­по­від­а­ла його уяв­ле­н­ням про справ­жню прин­це­су. Одного вечо­ра під час бурі до їхньо­го замку при­йшла дів­чи­на, яка ствер­джу­ва­ла, що вона прин­це­са. Щоб пере­ві­ри­ти її, коро­ле­ва покла­ла горо­ши­ну під двад­цять матра­ців і двад­цять перин. Вранці дів­чи­на поскар­жи­ла­ся на жахли­вий сон, бо від­чу­ва­ла щось твер­де у сво­є­му ліжку. Завдяки її над­зви­чай­ній чутли­во­сті стало зро­зумі­ло, що вона справ­жня прин­це­са. Принц одру­жив­ся з нею, а горо­ши­на потра­пи­ла до музею як сим­вол каз­ко­вої події.

Повний текст

Жив колись один принц, і захо­ті­лось йому одру­жи­ти­ся з прин­це­сою, та тіль­ки з справ­жньою прин­це­сою. Він об’їздив цілий світ, щоб зна­йти таку, але так і не зна­йшов собі наре­че­ної. Принцес було скіль­ки зав­го­дно, та чи були вони зов­сім справ­жні, цього він ніяк не міг добра­ти. Все йому зда­ва­лось, що щось не так. От він і повер­нув­ся додо­му зажу­ре­ний — адже він так хотів зна­йти справ­жню прин­це­су і одружитись.

Якось уве­че­рі роз­гу­ля­лась стра­шна него­да: гур­ко­тів грім, спа­ла­ху­ва­ла бли­скав­ка, а дощ лив як з відра! Страх та й годі!

Раптом хтось посту­кав у міську браму, і ста­рий король пішов відчинити.

За бра­мою сто­я­ла прин­це­са. Матінко рідна! Який вона мала вигляд під дощем та вітром! Вода збі­га­ла по її волос­сі і по пла­т­тю на носки її чере­ви­ків і виті­ка­ла з‑під каблу­ків, а вона каза­ла, що вона справ­жня принцеса.

«Ну, про це ми вже самі дізна­є­мось!» — поду­ма­ла стара коро­ле­ва, але нічо­го не ска­за­ла. Вона пішла до опо­чи­валь­ні, ски­ну­ла з ліжка усю постіль, покла­ла на дошки горо­ши­ну, потім узяла двад­цять матра­ців і покла­ла їх на горо­ши­ну, а тоді ще двад­цять перин з гага­чо­го пуху.

Тут муси­ла прин­це­са про­спа­ти ніч.

Вранці її спи­та­ли, як вона спала.

- Ой, дуже пога­но! — мови­ла прин­це­са. — Я цілі­сінь­ку ніч на сту­ли­ла очей. Хтозна-що було у моєму ліжку. Я лежа­ла на чомусь твер­до­му, і від цього у мене все тіло тепер у син­цях! Просто жах!

Тоді всі поба­чи­ли, що це справ­жня прин­це­са, якщо вона крізь двад­цять матра­ців і двад­цять пухо­вих перин від­чу­ла горо­ши­ну! Такою ніжною могла бути лише дій­сна принцеса.

Принц одру­жив­ся з нею, бо знав тепер напев­не, що зна­йшов справ­жню прин­це­су, а горо­ши­на потра­пи­ла до музею, де лежить і досі, якщо її ніхто не взяв.

От яка істо­рія була насправді!