Переказ сюжету скорочено
Зворушлива казка братів Деменків про пса Сірка — вірного, розумного і чуйного сторожа сільського обійстя. Одного дня господар виявляє, що з комори щодня зникає молоко, і доручає Сіркові розгадати цю дивну таємницю. Пес виявляє, що винуватиця — хитра, але не зла лисичка, яка краде молоко не для себе, а щоб врятувати своїх маленьких голодних лисенят. Перед Сірком постає складний вибір — бути вірним сторожем чи проявити милосердя. Він обирає шлях добра, придумує, як допомогти лисичці, не зрадивши довіри господаря, і стає справжнім героєм не лише для свого двору, а й для лісової родини. Казка вчить співчуттю, доброті, розумінню та важливості безкорисної допомоги.
Повний текст
У селі всі знали пса Сірка як вірного сторожа та доброго друга. Він завжди допомагав стежити за порядком і пильно охороняв двір. Але одного ранку господар занепокоївся — глечик із молоком, який він залишав у коморі на ніч, кожен раз виявлявся порожнім.
— Що за дивина! — сказав він. — Я точно пам’ятаю, що ввечері наповнив глечик! Сірко, треба розібратися, куди зникає молоко!
Пес кивнув і вирішив з’ясувати усю правду.
Тієї ночі Сірко сховався біля комори й почав чекати. У селі всі давно поснули, було тихо, лише місяць освітлював двір. Раптом дверцята комори ледь скрипнули, і хтось обережно прослизнув усередину. Сірко підняв голову й побачив знайомий рудий хвіст!
Це була лисичка! Вона крадькома підійшла до глечика з молоком і почала швидко пити. Але щойно вона підняла мордочку, то побачила перед собою Сірка.
— Ой-ой! — пискнула лисичка. — Сірко, тільки не гавкай! Будь ласка, не видавай мене!
— Це ти щоночі крадеш молоко? — суворо спитав пес.
Лисичка винувато кивнула. — У мене в лісі маленькі лисята… Вони ще зовсім крихітні й без молока не виживуть. Я не хотіла красти, але не знала, де ще взяти їжу для них…
Сірко задумався. Він знав, що господар буде дуже сердитися. Але ж лисиця робила це не для себе, а для своїх малят…
— Добре, я тебе не видам, — сказав Сірко. — Але тобі більше не можна приходити сюди. Якщо господар дізнається, що ти береш молоко, мені буде непереливки.
— Але ж мої лисята… — прошепотіла лисиця.
— Не хвилюйся, я придумаю щось, — сказав Сірко і підморгнув.
Наступного ранку господар знову виявив, що молока в глечику немає.
— От халепа! — похитав він головою. — Як же так? Куди ж воно дівається?
Сірко голосно гавкнув і підбіг до глечика. Він ретельно його обнюхав, ніби щось знайшов, а потім зачепив лапою. Глечик хитнувся, і господар побачив тоненьку тріщинку.
— Так ось у чому справа! — вигукнув чоловік. — Глечик тріснув, і молоко повільно витікало в землю! Треба ж було одразу це помітити!
Господар виніс глечик з комори й викинув, навіть не підозрюючи, що насправді сталося.
Тієї ж ночі Сірко зустрів лисичку біля лісу.
— Більше не приходь до комори, — сказав він. — Це дуже ризиковано.
— Я розумію… — сумно відповіла лисичка.
— Але не хвилюйся! Завтра я сам принесу тобі їжу! — пообіцяв Сірко.
Очі лисички засяяли. — Дякую, Сірко! Ти справжній друг!
Наступного дня Сірко справді прийшов до лісу з кошиком. Там було трохи молока, шматочки хліба та м’ясо. Лисичка радісно зустріла гостя, а маленькі лисята весело замахали хвостиками.
З того часу лисичка більше не приходила до господарства, а Сірко не тільки залишився вірним охоронцем двору, а й став справжнім рятівником для лісової родини.
Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть комбінацію Ctrl+Enter або Control+Option+Enter.
