Як убезпечити дитину під час контакту з безпритульними тваринами

На вули­цях міст часто можна поба­чи­ти без­при­туль­них котів і собак. Дітей такі тва­ри­ни при­ва­блю­ють: хоче­ться їх погла­ди­ти, при­го­сти­ти чимось сма­чним або навіть погра­ти­ся. Але за сим­па­ти­чним вигля­дом може хова­ти­ся небез­пе­ка — як для самої дити­ни, так і для її здо­ро­в’я. Важливо не заля­ку­ва­ти дити­ну, а навчи­ти її пра­виль­ній пове­дін­ці та розу­мін­ню, що без­при­туль­ні тва­ри­ни — це не ігра­шки, а живі істо­ти з вла­сним досві­дом, іноді травмованим.

Навіщо важливо говорити з дітьми про небезпеку

Бездомні тва­ри­ни можуть бути хво­ри­ми, зара­же­ни­ми пара­зи­та­ми або вести себе агре­сив­но. Агресія може вини­кну­ти як реа­кція на біль, страх чи захист тери­то­рії. Дитина може отри­ма­ти укус, подря­пи­ну, або навіть сер­йо­зну трав­му. Крім того, укуси та подря­пи­ни можуть стати дже­ре­лом небез­пе­чних інфе­кцій, зокре­ма сказу чи токсо­пла­змо­зу. Саме тому важли­во поясни­ти дити­ні, що не всі тва­ри­ни, навіть якщо вони вигля­да­ють лагі­дно, є безпечними.

Не підходити до тварин без дорослих

Навчіть дити­ну ніко­ли не набли­жа­ти­ся до без­при­туль­них тва­рин, якщо поруч немає доро­сло­го. Навіть якщо тва­ри­на вигля­дає доброю, краще спер­шу оці­ни­ти ситу­а­цію разом з батька­ми. Дорослий зможе зро­зу­мі­ти пове­дін­ку тва­ри­ни та за потре­би захи­сти­ти дити­ну. Це пра­ви­ло осо­бли­во важли­во запам’ятати дітям молод­шо­го віку.

Контакт тільки під контролем

Якщо ви хоче­те пока­за­ти дити­ні добру спра­ву — допо­мог­ти голо­дно­му коти­ку чи соба­ці — робіть це разом. Ніколи не дозво­ляй­те дити­ні само­стій­но году­ва­ти без­дом­них тва­рин. Іноді тва­ри­на може роз­лю­ти­ти­ся, якщо їй зама­ло їжі, або якщо вона зви­кла до агре­сив­но­го сере­до­ви­ща. Усе це може наля­ка­ти дити­ну й ство­ри­ти у неї хибне вра­же­н­ня про тва­рин загалом.

Спостерігай, а не торкайся

Зацікавленість до тва­рин можна задо­воль­ни­ти і без фізи­чно­го кон­та­кту. Запропонуйте дити­ні про­сто поспо­сте­рі­га­ти за тва­ри­ною: як вона руха­є­ться, як пово­ди­ться, які в неї вушка, хвіст, очі. Попросіть опи­са­ти її сло­ва­ми, при­ду­ма­ти істо­рію про її життя або нама­лю­ва­ти її порт­рет. Це роз­ви­ває емпа­тію, ува­жність і фан­та­зію, не нара­жа­ю­чи дити­ну на ризик.

Після контакту — перевірка здоров’я

Якщо кон­такт із тва­ри­ною все ж від­був­ся — навіть випад­ко­во — важли­во одра­зу вими­ти руки з милом або ско­ри­ста­ти­ся анти­се­пти­ком. У разі укусу або подря­пи­ни — негай­но звер­ні­ться до ліка­ря. Також варто регу­ляр­но огля­да­ти дити­ну після про­гу­ля­нок і обро­бля­ти дома­шніх тва­рин засо­ба­ми від пара­зи­тів. Адже блохи або кліщі можуть потра­пи­ти в дім і через одяг або взуття.

Відвідуйте притулки для тварин

Дітям, які дуже люблять тва­рин, можна запро­по­ну­ва­ти від­ві­да­ти при­ту­лок. Там можна поспіл­ку­ва­ти­ся з тва­ри­на­ми без­пе­чно: біль­шість із них вакци­но­ва­ні, обро­бле­ні від пара­зи­тів і мають від­по­від­ний догляд. У при­тул­ках часто дозво­ля­ють вигу­лю­ва­ти тва­рин, гра­ти­ся з ними, піклу­ва­ти­ся. Це кори­сний досвід від­по­від­аль­но­сті й тур­бо­ти. А, можли­во, саме там дити­на зна­йде свого май­бу­тньо­го друга.

Розумна обережність — не байдужість

Пояснюйте дити­ні, що обе­ре­жність — це не жор­сто­кість. Ми може­мо спів­чу­ва­ти тва­ри­нам, розу­мі­ти їхній стан і навіть допо­ма­га­ти — але тіль­ки без­пе­чно. Дитина має знати, що тур­бо­та — це не тіль­ки ласка, а й дотри­ма­н­ня пра­вил. Такий під­хід фор­мує гуман­ність і від­по­від­аль­не став­ле­н­ня до дов­кі­л­ля з дитинства.

Навчити дити­ну пра­виль­но пово­ди­ти­ся з без­при­туль­ни­ми тва­ри­на­ми — озна­чає захи­сти­ти її фізи­чно та емо­цій­но. Це також можли­вість роз­ви­ну­ти в дити­ні емпа­тію, від­по­від­аль­ність і сві­до­ме став­ле­н­ня до тва­рин. Не забо­ро­няй­те дити­ні люби­ти — навчіть її люби­ти пра­виль­но й безпечно.